Частина 1. Про дикунські теорії.
Частина 2. Астрологія – наука чи маячня.
· Зміст
1. Чи одинокі ми у Всесвіті?
2. Про НЛО, інопланетян та позаземні цивілізації.
3. Про дикунські теорії, чорні дірки, паралельні світи та розумну
сутність Землі.
Чи одинокі ми у Всесвіті?
На сьогоднішній день нема прямих доказів того, що в безмежних просторах Всесвіту існує високоорганізоване, розумне позаземне життя. Однак, наука переконана в тому, що таке життя існує. Про обгрунтованість цих переконань, а за одне і про погляди сучасної науки на проблематику НЛО та інопланетян, ми і поговоримо. А щоб ця розмова не була бездоказовою, давайте дещо згадаємо про саму науку.
По-перше, ви маєте знати. Якщо наука стверджує, що середня відстань між центрами Землі і Сонця 1,49·1011 м, що маса Сонці 1,98·1030 кг, що його об’єм 1,41·1027 м3, що температура на його поверхні 5800К, а в ядрі 13,5·106К, що фотосфера Сонця складається з водню(73,46%), гелію(24,85%), кисню (0,77%), вуглецю(0,29%), заліза(0,16%), неону(0,12%), азоту(0,09%), кремнію(0,07%), магнію(0,05%), сірки(0,04%) та незначної кількості (0,1%) інших елементів – то це означає, що числові значення всіх цих величин отримані шляхом точних кількісних вимірювань. І якщо ви не можете уявити ті ваги за допомогою яких вимірюють маси планет, зірок та галактик, то це зовсім не означає, що відповідні вимірювання є недостовірними. Просто планети, зірки та галактики зважують не так як картоплю на базарі. Це зважування називають непрямим або опосередкованим вимірюванням.
Ілюструючи суть непрямого вимірювання розглянемо наступний приклад. Припустимо, що вам потрібно виміряти площу круга. У вашому розпорядженні нема приладу який би вимірював площу (площоміра). Однак у вас є лінійка, рулетка, штангенциркуль, мікрометр, тощо і ви знаєте, що площа круга залежить від його радіусу R (діаметру d=2R). Вчені ж довели, що цю залежність можна записати у вигляді S = πR2 = πd2/4, де π = 3,14. Зважаючи на ці обставини, ви фактично вимірюєте не площу круга, а його радіус або діаметр, а саму площу визначаєте за відповідною формулою. При цьому жоден площомір не дасть вам більш точного та достовірного результату, аніж той який ви отримали шляхом непрямого вимірювання.
По суті, вище сказане означає, що не вірити науковим твердженням про те, що наш Всесвіт виник приблизно 13,8·109 років тому і що з тих пір він еволюційно розвивається; що продуктами цього саморозвитку є галактики, зірки та планетарні системи; що Сонце є зіркою щонайменше другого покоління яка сформувалась 4,6·109 років тому; що виникнення життя на Землі та його еволюційний саморозвиток є результатом природнього, енергетичного доцільного процесу – це все рівно ніби не вірити тому, що площа круга визначається за формулою S = πR2.
По-друге, ви маєте знати, що наука влаштована таким чином, що всі її передбачення в точності збуваються. Збуваються не в 10% випадків, не в 50%, не в 90%, і навіть не в 99,999%, а всі і в точності. Адже по суті, будь-яку наукову теорію чи будь-який науковий закон може спростувати (перекреслити) лише один експериментальний факт, що суперечить цій теорії (закону). Скажімо, наука наводить мільйон, мільярд, трильйон доказів того, що закон збереження енергії виконується. Натомість, хтось заявляє: «А я не вірю…» Нема проблем, – каже наука, наведіть один експериментальний факт, який суперечить закону збереження енергії і я погоджусь з тим, що цей закон не є достовірним. Ні…, ні…, заради Бога…, будь ласка…, не розказуйте про паралельні світи, тахіонні потоки, засекреченість сакральної інформації та надприродні можливості енергетичних наносутносте. Ви просто наведіть один-єдиний експериментальний факт який суперечить закону збереження енергії. От і все.
Ви не вірите, що в будь-якій інерціальній системі відліку, тобто такій системі де виконується перший закон Ньютона, жодний фізичний об’єкт не може рухатися з швидкістю більшою за 3·108 м/с? Нема проблем. Наведіть один єдиний доказ того що такий об’єкт існує. І наука визнає, що теорія відносності є хибною. Ви не вірите в те, що відкриті на Землі закони фізики, хімії та біології діють у всіх найвіддаленіших куточках Всесвіту? Які проблеми? Наведіть бодай один експериментальний факт який суперечить принципу відносності і наука погодиться з тим, що в різних місцях Всесвіту закони Природи можуть бути різними і що тому будь-яка маячня про паралельні та астральні світи, про тахіонні та плазмоїдні цивілізації та про інші інтелектуальні галюцинації є правдивою.
І так, чи одинокі ми у Всесвіті? Відповідаючи на це запитання сучасна наука виходить з того, що за певних умов самозародження та еволюційний саморозвиток життя є не лише можливим, а й практично невідворотнім. Тому для науки питання не в тому існують чи не існують позаземні форми життя та позаземні цивілізації (безумовно існують), а в тому як часто зустрічаються ті умови реалізація яких призводить до появи та еволюційного саморозвитку життя? Яка імовірність того, що цей еволюційний саморозвиток призводить до появи розумних форм життя? Як часто зустрічаються ці розумні форми життя і яка імовірність того, що ми зможемо налагодити з ними зв’язок?
Мал.1. Оскільки наука наполягає на тому, що за певних умов життя еволюційно самозароджується та саморозвивається, то для науки питання не в тому існують чи не існують позаземні цивілізації (безумовно існують), а в тому як часто вони зустрічаються і яка імовірність того, що ми зможемо налагодити з ними зв’язок?
Оцінюючи ці імовірності ми будемо виходити з того, що відомі фізичні закони діють не лише на Землі, а й в інших куточках Всесвіту. Ми будемо виходити з того, що наша Сонячна система не є унікальною і що подібні системи зустрічаються у Всесвіті достатньо часто. Ми будемо виходити з того що жива матерія складається з тих же хімічних елементів що і не жива, і що закони взаємодії цих елементів в живій та неживій природі однакові. Ми будемо виходити з того, що в процесі еволюційного саморозвитку живої матерії, розумні форми життя можуть з’являтись не раніше, аніж через декілька (≈ 4,5) мільярдів років цього саморозвитку. Ми будемо виходити з того, що та зірка в околицях якої може виникнути життя, а тим більше життя розумне, повинна мати планетарну систему, а тривалість її активного життя має становити щонайменше 5 мільярдів років.
В той же час ми будемо категорично відкидати будь-які бездоказові балачки стосовно того, що життя взагалі і розумне зокрема, може існувати у відриві від так званої біомаси і представляти собою якісь астральні, паранормальні, тахіонні, ефірні, енергетичні, надтонкі та їм подібні міфічні сутності. Ми будемо категорично відкидати будь-які бездоказові балачки стосовно того, що якісь форми життя могли бути привнесеними в наш Всесвіт з інших Всесвітів, чорних дірок, кротових нір, червоточин, просторово-часових переходів, тощо.
Іншими словами, в своїх оцінках та висновках ми будемо виходити з того, що в різних місцях Всесвіту діють одні і ті ж закони Природи, і що тому ті умови в яких існує інопланетне життя мають бути схожими на земні, а саме інопланетне життя в своїх загальних біологічних рисах має бути схожим на земне. Звичайно, це не означає що зовнішній вигляд та внутрішній устрій інопланетних організмів має бути аналогічним устрою та формам земного життя. Мова йде лише про те, що оскільки в будь-якій точці Всесвіту властивості атомів та закони їх взаємодії є однаковими, то згідно з цими властивостями та законами, біологічною основою більш-менш високоорганізованих форм життя мають бути так звані органічні сполуки, базовим елементом яких є вуглець (карбон) і які прийнято називати вуглеводнями, жирами, амінокислотами, білками, тощо.
Ясно, що оцінюючи ймовірність існування позаземних форм життя, ми не будемо проводити відповідних розрахунків. Натомість скористаємося висновками авторитетних вчених американського національного агентства по аеронавтиці (NASA). А ці висновки наступні: в нашій Галактиці не більше мільйона планет, кліматичні та інші умови яких є сприятливими для еволюційного самозародження та саморозвитку життя. (Ці дані наведені в книзі німецького астрофізика Рудольфа Кіпенхана: «100 мільярдів Сонць», видавництво «Мир» 1990 р.).
Будемо оптимістами і візьмемо граничну максимальну цифру – мільйон придатних для життя планет. На перший погляд цифра достатньо вагома та обнадійлива. Однак, не будемо забувати, що мова йде про ситуацію, коли ми вдивляємося в навколишній космос, аналізуємо певну кількість обставин і робимо висновок про те, що з достатньо великою імовірністю в околицях мільйона певних зірок існують умови для еволюційного самозародження та саморозвитку життя. При цьому враховуємо і ті зірки які тільки но з’явились і які лише мають прожити свої 5 мільярдів років і ті зірки, які ці 5 мільярдів років вже прожили. І якщо на перших життя можливо тільки зароджується і про розумні контакти з ним не може бути й мови, то на других – це життя цілком можливо вже зникло, скажімо в результаті термоядерної війни, екологічної катастрофи або інших техногенних, біологічних, соціальних чи природніх причин. Не будемо забувати і про те, що мова йде про кількість тих планет на яких може з’явитись життя. Але цілком імовірно, що на деяких чи навіть багатьох з них життя так і не з’явиться. Тим більше мало імовірним є те, що бодай на половині з них виникне розумне життя.
Однак будемо супер оптимістами і припустимо, що в нашій Галактиці існує мільйон планет, на яких в тій чи іншій мірі присутнє життя. І що це життя в процесі свого еволюційного саморозвитку неминуче призведе до появи розумних та здатних до міжпланетних контактів форм.
Мільйон планет з наявним життям, це багато чи мало? Здається досить багато. Втім, не будемо поспішати з висновками. Краще подивимося на цю цифру не упереджено та об’єктивно. Адже коли ми говоримо про міжпланетні контакти, то маємо на увазі не просто ті планети на яких є життя, а ті з них де існує такий рівень науково-технічної цивілізації, який може забезпечити відповідні контакти.
Ми не будемо фантазувати про міжзоряні експедиції на відстані, що вимірюються тисячами світлових років. А власне про такі відстані і йде мова. Не будемо тому, що на сьогоднішній день наша надрозумна людська цивілізація спромоглася здійснити космічну подорож лише на той об’єкт (Місяць) відстань до якого всього 1,3 світлових секунди. При цьому ми лише мріємо про те, що в якомусь майбутньому зможемо здійснити подорож на Марс, відстань до якого аж цілих 4,3 світлових хвилини.
Ми не будемо марнословити стосовно подорожей з надсвітловими швидкостями. Про подорожі через паралельні світи, через просторово-часові переходи, тунелі, дірки, вікна та нори. І тим більше ми не будемо словоблудити відносно астральних, телепатичних, паранормальних, екстрасенсорних та інших дикунських методів миттєвого переміщення в просторі та часі.
Ми будемо реалістами та прагматиками. А цей реалізм і прагматизм говорять про те, що на сьогоднішній день і на видиму перспективу, єдиним, реально доступним та технічно здійсненним способом космічного міжпланетного, міжцивілізаційного зв’язку є радіозв’язок. Тобто той зв’язок, який здійснюється за допомогою електромагнітних хвиль (радіохвилі, інфрачервоне випромінювання, видиме світло, ультрафіолетове випромінювання, рентгенівське випромінювання, гама випромінювання). Хвиль, які розповсюджуються з гранично великою швидкістю (швидкістю світла), які відносно легко створюються та фіксуються, які легко шифруються та розшифровуються.
Чесно кажучи, ми ще не стали цивілізованими на стільки, щоб постійно та цілеспрямовано надсилати інформаційні радіоповідомлення у всі сторони навколишнього Всесвіту. Фактично лише одного разу, 16 листопада 1974 року, за допомогою надпотужного радіотелескопу що знаходиться в Пуерто-Ріко, американські вчені надіслали трьох хвилину радіотелеграму в напрямку скупчення зірок, що знаходиться в сузір’ї Геркулеса. Радіохвилі дійдуть до цих зірок приблизно через 24.000 років. І якщо біля якоїсь з них існує достатньо цивілізоване життя. І якщо у відповідні три хвилини, інопланетні вчені направлять свої радіотелескопи в сторону Сонячної системи, то вони отримають наше повідомлення і неодмінно надішлють відповідь. От тільки чи дочекаємося ми цієї відповіді через 48.000 років?
Таким чином, якщо ми говоримо про можливість контактів з інопланетянами, то із всього різноманіття заселених живими організмами планет, нас будуть цікавить лише ті, мешканці яких здатні приймати та надсилати радіосигнали. Скільки ж таких планет в нашій Галактиці? Ясно, що якби наявні на планеті живі структури посилали радіосигнали увесь той час допоки на ній існує життя (тобто 5 мільярдів років), то таких планет було б мільйон. Однак, бактерії, медузи, черв’яки, риби, жаби, динозаври, мавпи і навіть люди епохи Римської імперії, не спроможні а ні надсилати, а ні сприймати інформаційні радіосигнали. Відпадають і ті планети, розумні мешканці яких, якоюсь ядерною, термоядерною чи бактеріологічною бомбою знищили свою цивілізацію і самих себе.
В такому випадку залишаються лише ті планети на яких розумні цивілізації досягли необхідно високого науково-технічного рівня та існують на теперішній час. Кількість таких цивілізацій можна визначити за формулою N=N0t/T, де N – кількість існуючих на даний момент космічно розвинутих цивілізацій які здатні до міжпланетного радіозв’язку; N0 − загальна кількість планет на яких імовірно є життя (в нашому випадку N0 = 106 ); Т – тривалість існування життя на планеті (в нашому випадку Т 5·109 років); t – тривалість існування космічно розвинутої цивілізації.
Що стосується останнього параметру, то стосовно нього нема певної визначеності. Ми можемо лише аналізувати досвід нашої власної цивілізації. А цей досвід полягає в наступному. Фактично лише декілька десятиліть тому ми стали науково-технічною розвинутими настільки, що спромоглися до космічних радіоконтактів. І практично одночасно з цим ми створили такі потужні засоби масового знищення, які здатні знищити не лише цивілізоване життя, а й майже все на Землі. Більше того, ставши космічно цивілізованими ми створили величезну кількість глобальних екологічних, техногенних, соціальних, медичних та інших проблем. Проблем, які майже не підлягають ефективному контролю і які по суті є більш небезпечними за всі ці ядерні, термоядерні та бактеріологічні бомби. Однією з таких глобальних проблем є так зване глобальне потепління.
Адже суть глобального потепління не в тому, що техногенна діяльність людини певним чином впливає на клімат Землі. Ця суть значно глибша та небезпечніша. І вона полягає в тому, що на певному етапі свого еволюційного розвитку, цивілізована людина починає діяти всупереч базовим законам Природи. А ці закони говорять про те, що вугілля, нафта, сланці та горючі гази мають знаходитись там де вони є – під землею. Власне, одним з головних завдань для вирішення якого Природа і створила життя, було вилучення надлишкового вуглецю з атмосфери Землі. А одне з рішень цього завдання полягає в тому, щоб законсервувати надлишковий вуглець у вигляді вище згаданих корисних копалин. Людина ж, ставши цивілізованою, вирішила що для неї закони Природи ніби й не закони. І питання лише в тому, як довго Природа терпітиме нахабу.
Та ми невиправні оптимісти. Тому будемо вважати, що наша цивілізація зможе вирішити всі свої проблеми, та й проіснує мільйон років. І всі ці тисячу тисяч років, підтримуючи статус космічно розвинутої цивілізації ми будемо надсилати у Всесвіт потужні інформаційні радіосигнали. А це означає що за найоптимістичнішими прогнозами в нашій Галактиці існує не більше 200 космічно розвинутих цивілізацій: N = 106·106/5·109 = 200. Якщо ж виходячи з того, що ці 200 цивілізацій рівномірно розподілені в об’ємі Галактики, то середня відстань між сусідніми цивілізаціями має становити приблизно 7.000 світлових років.
Звичайно. Мова йде про імовірнісні оцінки. І тому, космічно розвинута цивілізація може виявитись зовсім поряд. Наприклад, в околицях однієї з найближчих до нас зірок, відстань до якої якихось 10 світлових років. Та навіть в цьому випадку здійснення міжцивілізаційних контактів на рівні міжзоряних експедицій представляється практично не здійсненою задачею.
Однак, будемо мегаоптимістами. І припустимо малоймовірну, але теоретично можливу ситуацію. Певна цивілізація досягла такого рівня розвитку науки, техніки та технології, який дозволяє здійснювати міжзоряні подорожі на відстані в десятки, сотні і тисячі світлових років. Припустимо навіть, що ця надрозвинута цивілізація спромоглася здійснити подорож до нашої неньки Землі. А що у підсумку? Високоінтелектуальні гуманоїди, доклавши фантастичних зусиль за для здійснення наддалекої та над затратної космічної подорожі, не знаходять нічого кращого аніж тинятись по Богом та людьми забутим аномальним зонам, шамболам, трикутникам та паралелепіпедам. Не знаходять нічого розумнішого як являтись на сон грядущий людям м’яко кажучи неадекватним. Не знаходять нічого цікавішого, як розповідати цим неадекватам байки про магічні цифри та знаки, про таємниці пірамід, печер, атлантид, бермудських трикутників та календарів.
Абсурдність даної ситуації є очевидною. Втім, питання навіть не в абсурдності, а в факті того, що на сьогоднішній день нема жодного, підкреслюю жодного, достовірно встановленого факту який би вказував на теперішню чи минулу присутність на Землі позаземних цивілізацій (ПЦ).
Однак, як бути з фактом того, що час від часу абсолютно нормальні та адекватні люди цілком реально бачать так звані НЛО? Що ж давайте поговоримо про НЛО.
Про НЛО, інопланетян та позаземні цивілізації.
Те, що абсолютно адекватні люди час від часу спостерігають НЛО, тобто об’єкти які нагадують літальні апарати приналежність яких є невизначеною спостерігачем, безумовно встановлений факт. Ілюструючи цей факт, наведу приклад з власного досвіду. Пізнім літнім вечором 1989 року повертаючись з рибалки та долаючи затяжний пологий підйом, став свідком наступного. Над пагорбом, на фоні зоряного неба висіла і повільно опускалась «літаюча тарілка». Не світлова куля, не диск не трикутник, не розмита світлова пляма, а справжнісінька «літаюча тарілка». Саме така, якою її прийнято зображати на картинах художників та показувати в фантастичних фільмах: простора напівсферична кабіна, що плавно переходить в тарілкоподібну основу. Кабіна «літаючої тарілки» представляла собою прозоро-матову напівсферичну конструкцію голубувато-зеленого кольору в середині якої спостерігались певні переміщення тіней. Не можу стверджувати, що бачив інопланетян, однак можу припустити, що такі в наявності були. Кабіна літаючого апарату була органічною частиною тарілкоподібного сріблястого корпусу, на краях якого плавно блимали оранжеві маячки.
Мал.2. Побачивши НЛО, не поспішайте думати, що втратили глузд. А тим більше не поспішайте кричати на увесь світ що на Землю прилетіли інопланетяни.
Картина була настільки реальною, що її можна було відзняти на фотоплівку і демонструвати як безумовний доказ того, що нашу планету відвідують представники позаземних цивілізацій. І це був би не фотомонтаж, не комп’ютерна графіка, не анімаційна картинка, а реальний фотодокумент, об’єктивно відображаючий реальні події.
Ситуація прояснилась лише після того, коли я піднявся на пагорб, а сам літальний об’єкт дещо змінив своє положення та напрям руху. При цьому з’ясувалось, що насправді «літаючою тарілкою» був великий військово-транспортний літак, який плавно змінював свій курс (робив розворот). А оскільки події відбувались пізнім вечором, тобто в той час коли Сонце вже сховалось за горизонтом, але не настільки, щоб не освітлювати літак, то відбите від нього сонячне світло створювало явну ілюзію того, що крила літака та його фюзеляж утворюють характерну тарілкоподібну конструкцію. Додайте до цього плавні пульсації габаритних вогнів військово-транспортного літака, те світло яке випромінювалось його кабіною та ілюмінаторам, та факт того, що вся ця картина спостерігалась під певним кутом та на фоні зоряного неба, і ви зрозумієте, якою реально фантастичною була схожість літака з «літаючою тарілкою».
Цю історію розповів задля того, щоб коли ви зустрівшись з НЛО по-перше, не поспішали думати, що втратили глузд. А по-друге, не поспішали кричати на увесь світ що на Землю прилетіли інопланетяни. Бо проблема НЛО не в тому, що люди час від часу зустрічаються з невпізнаними літальними об’єктами. А в тому, що зусиллями дикунів та їх масмедійних пропагандистів, масовій свідомості людей нав’язана думка про те, що НЛО це ті літальні об’єкти, поява яких обумовлена візитами на Землю інопланетян (нлонавтів, хромонавтів, надрозумних сутностей, тощо). Власне проти такого дикунського тлумачення суті НЛО і виступає сучасна наука.
Пояснюючи феномен НЛО можна виділити дві базові причини: об’єктивну та суб’єктивну. Об’єктивна полягає в тому, що в навколишньому просторі існує величезна кількість реальних об’єктів та реальних подій, які за певних обставин сприймаються як НЛО. До числа таких об’єктів та подій можна віднести наступні.
1.Атмосфера Землі переповнена величезною кількістю абсолютно реальних об’єктів: літаки, гелікоптери, планери, дирижаблі, різноманітні хмари та хмаринки, зграї птахів, колонії комах, клуби пилу, підняте вітрами і ураганами побутове та промислове сміття, тощо. При цьому кожен з цих об’єктів за певних умов, наприклад в променях Сонця що сходить або заходить, може сприйматися як реально існуючий НЛО. До речі, зазвичай НЛО «відвідують» Землю саме в вечірній та вранішній час.
2. В навколоземному просторі можна спостерігати величезну кількість оптичних ефектів техногенного походження. Скажімо, в одному селі демонструється яскраве світлове шоу. При цьому за певних обставин в сусідніх селах можна спостерігати літаючі кулі, овали, диски, одним словом НЛО. Або наприклад, ви просто їдете в салоні автобуса і бачите за вікном НЛО. НЛО яке фактично є результатом відбивання світла вікнами цього ж автобуса.
3. В процесі життєдіяльності людини та в результаті різноманітних природних явищ (виверження вулканів, землетруси, смерчі, тощо) в атмосферу Землі постійно викидаються сотні, тисячі і мільйони тон найрізноманітніших хімічних елементів та сполук. При цьому ці елементи та сполуки можуть приймати участь в найрізноманітніших хімічних, фізичних та біологічних процесах, які можуть призводити до найрізноманітніших оптичних ефектів, в тому числі і таких які можна назвати НЛО.
4. В атмосфері Землі відбувається величезна кількість природних явищ, починаючи від звичайних веселок та блискавок і закінчуючи міражами, північними сяйвами, кулястими блискавками, гало, падіннями метеоритів та польотами комет. При цьому за певних умов деякі з цих явищ можуть створювати ефекти які сприймаються як НЛО.
Додайте до цього те різноманіття сучасних піротехнічних, оптичних, голографічних та інших засобів, які широко застосовуються в побутовій, промисловій та військовій практиці, і ви зрозумієте наскільки імовірною є зустріч пересічного громадянина з НЛО.
Пояснюючи феномен НЛО, а особливо що стосується дикунського розуміння цього феномену, потрібно враховувати не лише сукупність реально існуючих подій, а й особливості людського, суб’єктивного сприйняття навколишнього світу. Адже людина, це не безпристрасна машина, яка неупереджено фіксує наявні факти. Людина – істота емоційна, упереджена, вразлива, поетична, одним словом суб’єктивна. Прояви та механізм дії людської свідомості такі надскладні, що практично не підпорядковується певному кількісному поясненню.
І тим не менше можна з впевненістю стверджувати, що ті проблеми які є надзвичайно цікавими та хвилюючими для людини, міцно осідають в глибинах її підсвідомості і стають предметом постійної розумової діяльності. Людина не помічає цього. Вона живе своїм буденним життям. Вона навіть не підозрює, що її підсвідомість постійно працює над вирішенням певної проблеми. Результатом же сукупності свідомої та підсвідомої розумової діяльності людини є її думки, уявлення, фантазії, тощо. От тільки в різних людей, в залежності від їх здібностей та безлічі інших обставин, ці думки, уявлення та фантазії видають різну «продукцію». Хтось робить наукові відкриття, хтось пише геніальні вірші, хтось створює шедеври архітектурного, художнього чи музикального мистецтва, а комусь навіюється та маячня, яка називається дикунськими теоріями.
По суті, вище сказане означає, що коли ви не просто цікавитесь проблематикою НЛО, а є палким сподвижником дикунських поглядів на цю проблему, то існує велика імовірність того, що рано чи пізно ви зустрінетесь з прибульцями. Якщо ж начитавшись та наслухавшись дикунських байок, ви відвідаєте магічну Шамбалу або який небудь N-ський трикутник, круг чи паралелограм, де в товаристві фанатів уфологів, екстрасенсів та інших паранормалів будете шастати аномальними зонами, то будьте певні, ви неодмінно знайдете те до чого прагнете і приєднаєтесь до кола тих «обраних», які гордо іменують себе «контактерами», тобто тими, хто постійно зустрічаються та спілкуються з інопланетними сутностями. Ви побуваєте на їх космічних кораблях. Будете вести задушевні телепатичні розмови з посланцями планети Трон. Встановите астральні контакти з паралельними світами. Дізнаєтесь секрети Єгипетських пірамід, таємниці магічних чисел та шифри безсмертя.
І те, що буде відбуватись з вами, буде істинною правдою. Як правдою є і те, що в наркотичному чи алкогольному забутті відповідні люди бачать та відчувають щось подібне. От тільки не пригадую щоб десь чи колись серйозно обговорювали питання про реальність тих галюцинацій, які ввижаються наркоманам та алкоголікам. І чомусь стосовно наркоманів і алкоголіків, діагноз суспільства та медицини однозначний – люди хворі і потребують лікування. Дипломованим же «контактерам» подавай статус обраних, статус видатних науковців, видатних дослідників та зірок телеекрану.
В якості аргументу який нібито підтверджує позаземне походження НЛО, часто згадують той факт, що в багатьох провідних державах світу, зокрема США, Англії та Франції, існують цілі наукові організації, які на серйозному державному рівнів вивчають проблематику НЛО. І такі організації дійсно існують. Однак це зовсім не означає, що дикунські теорії мають бодай якийсь стосунок до реальності. Адже фактом залишається те, що дослідивши десятки, а то й сотні тисяч зустрічей з НЛО, вище згадані наукові інституції не знайшли жодного випадку, підкреслюю жодного, який би вказував на позаземне походження НЛО. Я вже не говорю про ту маячню, яка стосується контактів з нлонавтоми.
Знаєте, в 1775 році Французька Академія Наук втомившись розглядати найрізноманітніші проекти «вічного двигуна» ухвалила постанову, яка забороняла приймати до розгляду подібні проекти. В ті далекі часи, в науковій практиці ще не було навіть такого поняття, як «енергія». Ще не були відкриті ані закон збереження енергії, ані переважна більшість відомих на тепер законів Природи. І тим не менше, думаючі люди вже тоді усвідомили, що створити «вічний двигун» не можливо. Щось подібне сталося на початку нашого століття. Академія Наук Великої Британії втомившись реагувати на байки про НЛО та інопланетян, прийняла рішення: з 1.01.2001 року, не приймати до розгляду будь-які заяви, автори яких стверджують, що зустрічались з НЛО та контактували з інопланетянами.
Дане рішення є безумовно правильним та закономірним. Наука дійсно має реагувати на факти, досліджувати ці факти та пояснювати їх. Але ж на факти, а не на ту маячню, яка з якогось переляку комусь наснилась. Наука дійсно не заперечує можливості існування інопланетного життя. Більше того, наука наполягає на тому, що таке життя, в тому числі й інтелектуально та технологічно розвинуте, безумовно існує. Однак, це зовсім не означає, що воно може існувати всупереч законам Природи. А тим більше не означає, що ті байки, які від імені «очевидців» розповідають про НЛО та позаземні цивілізації, наші засоби масової дезінформації, мають бодай якийсь зв’язок з реальністю.
Про дикунські теорії, чорні дірки, паралельні світи та розумну сутність Землі.
Ми живемо в дивовижний та парадоксальний час. З одного боку не погоджуватись з твердженнями сучасної науки, це все рівно, ніби наполягати на тому, що Земля плоска і що стоїть на трьох китах. З іншого – шпальти газет, полиці книгарень та ефіри телеканалів завалені дикунською маячнею, яка не має нічого спільного ні з наукою, ні з фактами, ні з здоровим глуздом. Та якби ж то ця маячня та й називалась «маячнею», або на крайній випадок «фантастикою». Але ж ні. Подавай їй статус над наукових теорій, а авторам цієї маячні, статус видатних науковців.
І біда ж не в тому, що в суспільстві зустрічаються люди, які в силу тих чи інших обставин мають свій, специфічний погляд на навколишній світ. Такі люди завжди були, є і будуть. Проблема в іншому, маячня цих персонажів нав’язливо рекламується засобами масової інформації, а вони самі називають себе не інакше як кандидатами, докторами і академіками існуючих та не існуючих наук. І нікому немає діла до того, що ці так звані академіки не просто вводять в оману пересічних громадян, а фактично калічать їх. Зважаючи на ці обставини, ми не будемо занадто толерантними і дикунські теорії назвемо так, як вони того заслуговують, дикунськими. Авторів же цих дикунських теорій, варто було б назвати відповідно, однак з етичних міркувань, будемо називати їх диваками.
Проаналізувати все різноманіття постійно виникаючих та зникаючих дикунських теорій практично не можливо. Та і як можна аналізувати інтелектуальні галюцинації, які не мають нічого спільного ані з реальністю, ані з здоровим глуздом. Втім, якщо мова йде про науково подібні «теорії», то вони зазвичай створюються на двох базових «принципах». Перший полягає в тому, що на основі абсолютно хибного тлумачення того чи іншого наукового твердження, дивак робить висновки, які не мають нічого спільного з цим твердженням. Одним словом, ці «теорії» будуються на принципі «чув дзвін, та не знає де він». Другий базовий принцип побудови науково подібних дикунських теорій полягає в тому, що на основі певного реального факту, робляться висновки, які не мають жодного стосунку до цього факту. Власне про ці науково подібні теорії, ми і поговоримо.
В основі переважної більшості дикунських теорій лежить простий принцип, суть якого відображає прислів’я «Чув дзвін, та не знає де він». Скажімо, вчені говорять про те, що у Всесвіті існують об’єкти, які називаються «чорними дірами». І от почувши слово «діра», а отже «дірка», дивак, як йому здається цілком логічно та обгрунтовано вирішує, що “чорна дірка», це певний невидимий отвір, а отже певний невидимий тунель, який, ясна річ, кудись веде. Ну а далі все просто та очевидно: «чорні дірки» – це ж ті невидимі просторово-часові тунелі (ходи, портали, червоточини, тощо) через які миттєво та без будь-яких енергетичних затрат, можна потрапити в будь-яку точку нашого Всесвіту, в інші світи, паралельні мири, минуле, майбутнє і куди завгодно. Власне через ці просторово-часові невидимі тунелі, високо розвинуті позаземні цивілізації (ПЦ), інопланетяни, хромонавти та різноманітні енергетичні сутності й шастають нашим Всесвітом та паралельними світами. Власне, через ці невидимі тунелі, вони й потрапляють на нашу планету. А потрапивши, проводять над нами експерименти, крадуть наш генофонд та розкривають обраним таємниці бермудського трикутника, єгипетських пірамід, чисел Леонардо да Вінчі та календарів Майя.
Мал.3. Привіт, – а ми тут з друзяками через он ту чорну дірку, та й в гості на хвилинку завітами. Таємницями бермудського трикутника не цікавитесь?
Люди добрі, схаменіться. Та з якого ж це переляку ви вирішили, що «чорна діра», це якийсь отвір у просторі. Ви ж бодай прочитайте, а якщо не вмієте, то бодай спитайте, що мають на увазі вчені, говорячи про «чорні діри». Бо «чорна діра», це ніяка не дірка, не отвір і не просторово-часовий тунель. Бо «чорною дірою» називають ту надзвичайно маленьку, та надзвичайно масивну зірку, гравітаційне поле якої таке потужне, що навіть світло не може вирватись з її надр. А це означає, що про ті події які відбуваються в надрах та безпосередніх околицях чорної діри ми не маємо достовірної інформації.
Однак, це зовсім не означає, що чорна діра є чимось таким, що не підпорядковується певним фізичним законам та веде себе всупереч цим законам. Це зовсім не означає, що зірка величиною з горошину, а можливо й атом, та масою більшою за масу Сонця, є якоюсь діркою через яку можна потрапити кудись окрім цієї самої чи то горошини чи то атома. А тим більше, це не має нічого спільного з тією маячнею яку розповсюджують диваки стосовно чорних дірок.
Ще однією улюбленою темою диваків є байки про N-вимірність простору та паралельні світи. Почувши про те, що нібито вчені говорять про багато вимірність простору, диваку стає все ясно та очевидно. Ілюструючи цю очевидність він бере товсту книгу, демонстративно перегортає її сторінки та й говорить: «Ось дивіться, ця книга є певним аналогом багатовимірного простору. А це означає, що кожній сторінці цієї книги відповідає певний просторовий вимір, або, якщо хочете, певний паралельний світ. Ми з вами, як відомо, живемо в тривимірному просторі, тобто ось на цих трьох сторінках нашого Всесвіту». А потім, багатозначно натякаючи на свою неймовірну наукову обізнаність, дивак зі словами: «Втім, наука стверджує, що ми живемо в чотири вимірному просторі-часі», – додає ще одну сторінку. Ну а далі, цілком логічне запитання: «А що ж відбувається в інших паралельних світах?». Та ясно що: ВЦ, інопланетяни, хромонавти, енергетичні сутності, чорні дірки, таємниці бермудського трикутника і т.д., і т.п.
Мал.4. І як вони в цьому тривимірному просторі поміщаються?
І не має диваку діла до того, що говорячи про N-вимірний простір, вчені мають на увазі той факт, що будь-який фізичний об’єкт має безліч властивостей: певну довжину, певну площу поверхні, певний об’єм, певну густину, певну температуру, певну масу, певну твердість, жорсткість, електропровідність, магнітну проникливість, теплоємність, тощо. І кожну з цих властивостей можна описати певним рівнянням, або, якщо хочете, описати в певній площині. Сукупність же цих рівнянь і утворює той N-вимірний простір про який говорять вчені. Навіть в тому випадку, коли описуючи властивості певних субелементарних частинок, вчені дійсно говорять про п’яти, шести та одинадцяти вимірний простір, фактично мова йде лише про спосіб математичного описання тих подій, що відбуваються в об’ємах діаметри яких не перевищують 10-32см. Для порівняння: діаметр атома 10-8 см, а діаметр атомного ядра 10-12 см.
Якщо ж говорити про той простір який заповнюють атоми, молекули, камінці та ми з вами, то він є тим чим є – невід’ємною складовою Всесвіту, яку прийнято називати простором і яка констатує той факт, що в даний момент часу кожна молекула, кожний камінчик, кожна людина, кожна планета, кожна зірка має певне розташування у Всесвіті і займає певне місце в ньому. І якщо ми говоримо, що простір тривимірний, то це означає лише те, що відповідне розташування однозначно та мінімально затратно описується трьома координатами. Втім, це розташування можна описати сукупністю п’ятьох чи скажімо п’ятьох сотень незалежних координат. Однак від цього простір не стане чимось іншим. Просто для того щоб бодай якось орієнтуватись в п’ятисот вимірному просторі, якомусь хробаку знадобились би мізки величиною з автомобіль. Адже для того, щоб в п’ятисот вимірному просторі переміститись з точки А в точку В мізкам хробака потрібно було б роз’язати систему п’ятисот рівнянь в кожному з яких міститься 500 незалежних змінних величин. Природа ж влаштовано таким чином, що в ній всі процеси відбуваються гранично оптимально, тобто з мінімальною кількістю енергетичних затрат. Власне тому навколишній простір ми сприймаємо тривимірним. Однак, якби цей простір ми сприймали п’ятисот вимірним і мали б голову величиною з Еверест, то від цього простір не став би іншим. І в ньому б не з’явились паралельні світи і та маячня про яку безупинно патякають дипломовані диваки.
А ось ще один показовий приклад. Навчаючись в школі, а то й в університеті, дивак щось чув про друге начало термодинаміки, в якому нібито говориться про те, що безпорядок не може перетворюватись на порядок. А раз так, то все ж ясно та очевидно. Згідно з другим началом термодинаміки, така високоорганізована структура як життя не могла самозародитись. А далі все за тексом: ПЦ, інопланетяни, паралельні світи, розумні енергетичні сутності, календар Майя, магічні числа і т.д, і т.п.
Воно б то й нічого. Але от біда: ну не стверджується в другому началі термодинаміки, що безпорядок не може перетворитись на порядок. В ньому говориться лише про те, що за відсутності енергетичних причин таке перетворення є малоймовірним. Якщо ж відповідні причини існують то перетворення безпорядку в порядок є не лише можливим, а й практично неминучим. Скажімо, розплавивши та охолодивши цукор ви отримаєте тверду однорідну аморфну масу (льодяник), в якій молекули цукру розташовані усереднено хаотично. Однак, через певний час, цей аморфний цукор неминуче кристалізується, тобто стане таким, молекули якого розташовані в певному строго визначеному порядку. Кристалізується тому, що подібна подія є енергетично доцільною. Власне процес кристалізації будь-якої речовини є безумовним доказом того, що за наявності енергетичної доцільності, безпорядок не лише може перетворитись на порядок, а й практично неминуче в нього перетворюється.
Якщо ж говорити про самозародження життя, то згідно з сучасними науковими дослідженнями, те надскладне природне явище яке називається життям, за певних умов є не просто енергетично доцільним, а енергетично доцільним в квадраті. А це означає, що за відповідних умов, життя не лише може самозародитись, а й практично неминуче самозароджується. Питання лише в тому, як часто зустрічаються ті умови, що є придатними для самозародження та еволюційного саморозвитку життя. А ці умови зустрічаються надзвичайно рідко. І нам надзвичайно пощастило, що на Землі такі умови існують.
До речі. Почувши про те, що життя здатне до самозародження та еволюційного саморозвитку і що необхідною умовою для такого самозародження та саморозвитку є наявність води, диваки автоматично кидаються в іншу крайність: починають стверджувати, що життя буяє кругом, де віднайдеться бодай краплина води, або бодай одна так звана органічна молекула, наприклад, молекула метану СН4, етилового спирту С2Н5ОН чи глюкози С6Н12О6. І от вже згідно з дикунськими теоріями практично на всіх планетах Сонячної системи вирує, або ще донедавна вирувало якщо не надземне, то вже точно підземне життя, в усіх його формах та проявах. Та що там планети. Почувши красиве словечко «плазмоїд», дивак починає стверджувати, що розумне життя вирує на Сонці та інших зірках Всесвіту. Бо плазмоїди, це ж такі енергетичні сутності, які представляють собою згустки надрозумних ноосфер. І хоч стій, хоч падай, хоч смійся, хоч плач.
Потрібно зауважити, що дикунські теорії часто базуються не лише на хибному розумінні суті певних термінів та законів, а й на певних реальних фактах. Втім, ці факти не мають жодного стосунку до тієї маячні, яка нібито з них випливає. От скажімо, звернув увагу дивак на факт того, що серцевина грецького горіха дещо схожа на мізки людини. А далі, все ж очевидно: НЛО, прибульці, генетичні експерименти, горіх дурний, горіх розумний, горіх походить від людини, людина то продукт генетичної мутації горіха … І хоч стій, хоч падай. Хоч плач, хоч смійся.
Мал.114. Співпадіння?…. Не думаю!…
Або наприклад, вчені з’ясували, що зір комах влаштований таким чином, що вони не бачать навколишній світ таким яким бачимо його ми. І це закономірно. Адже для того щоб бачити світ таким як його бачать, наприклад, більшість ссавців, потрібно мати відповідну кількість мізків. Бо подобається нам чи не подобається, а навколишній світ ми бачимо не очима, а мізками. Адже саме мізки аналізують ту світлову інформацію, яка надходить в око тварини і на основі цього аналізу формують відповідні зорові відчуття. Ясно, що у комах таких мізків нема. А тим більше у них нема таких мізків, які б на основі аналізу побаченого, робили певні філософські узагальнення, на кшталт усвідомлення того, існують люди чи не існую.
І от почувши про те, що комахи загалом і бджоли зокрема не знають про існування людини, дивак відразу ж створює відповідну теорію. Він, як йому здається цілком обгрунтовано заявляє. От дивіться. Бджоли існують поряд з людьми близько 10000 років. Ми доглядаємо за ними, користуємося плодами їх праці, проводимо над ними експерименти, а вони навіть не підозрюють про наше існування. То можливо й нас, як тих бджіл доглядають, використовують та досліджують певні могутні, невидимі істоти про існування яких ми навіть не здогадуємося.
А й то правда. Чому це ми вирішили, що бачимо все що є у цьому світі? Тим більше, що зір людини дійсно бачить далеко не все. І немає діла диваку до факту того, що людина тим і відрізняється від бджіл, горобців, свиней та мавп, що може бачити в мільйони разів більше, аніж бачать її очі. Людина створює мікроскопи і бачить те що відбувається в світі клітин, вірусів та кристалічних структур. Людина створює телескопи і бачить те що відбувається в світі наддалеких зірок та зіркових систем. Вона створює відповідні прилади і бачить що відбувається в надрах атомів, атомних ядер та елементарних частинок, в надрах планет, зірок та галактик. Людина створює спеціальні прилади і бачить те, що відбувається в світі електричних, магнітних та гравітаційних полів, в світі електромагнітних хвиль, в світі ядерних взаємодій. При цьому людина не просто бачить все це, а й може кількісно оцінити параметри відповідних об’єктів та подій. І всі ці експериментальні дослідження безумовно доводять, що в Природі все відбувається у повній відповідності з відомими фізичними законами і що в ній нема навіть найменшого натяку на те про що патякають диваки.
Втім, що дивакам до експериментальних досліджень. У них бо ж своя, дикунська правда. А на всі ці наукові аргументи завжди можна безапеляційно заявити: «А что если ученые ошибаются?» І не просто заявити, а й запропонувати своє, над наукове рішення проблеми. Наприклад таке: «Ученые установили, что в центре Земли находится раскаленное железное ядро. А что если они ошибаются? А что если в центре Земли находится не железное ядро, а разумная сущность Земли?» І це не жарт, а реальна заява дипломованого дивака, яку він безапеляційно виголошує з екрану телевізора та ще й називає себе доктором якихось наук.
Воно б то й нічого. Зрештою, кожен має право на свою, ба навіть дуже особливу думку. Однак, погодьтесь і ви. Кожен з нас також має право на об’єктивну та правдиву інформацію. Бо коли з екрану телевізора, той хто називає себе доктором якихось наук, несе маячню, яку називає науковою теорією, то ми маємо знати, що ця маячня не має жодного стосунку до науки. Адже навіть те що називають науковою гіпотезою має спиратись на факти та на певні теоретичні обгрунтування. І ці факти мають бути достовірними, а теоретичні обгрунтування науковими. Бо з факту того, що якусь зірку назвали «чорною дірою», зовсім не випливає що ця зірка є якоюсь діркою, якимось отвором чи просторово-часовим тунелем, через який можна потрапити кудись, окрім як на саму зірку. Бо з факту того, що серцевина грецького горіху схожа на мізки людини, зовсім не випливає, що горіх походить від людини чи навпаки, і що він є розумним чи дурним. Бо з факту того, що обертаючись навколо Землі, Місяць постійно повергнутий до неї однією стороною, зовсім не випливає, що Місяць створено інопланетянами і що під його поверхнею вирує інопланетне життя. Бо з факту того, що на якомусь астероїді знайшли молекулу СН4, зовсім не випливає, що на ньому колись вирувало розумне життя.
А якщо цю та їй подібну маячню певні люди видають за наукові теорії та наукові гіпотези. Якщо паразитуючи на авторитеті науки ці люди ведуть себе як інтелектуальні дикуни, то вибачте, але наука має право, ба навіть обов’язок називати речі своїми іменами.
Астрологія
Астрологія-наука чи маячня?
· Зміст
Частина 1. Загальні зауваження.
Частина 2. Астрологія – наука чи маячня?
Частина 3. Нострадамус, як гуру та дзеркало астрології.
Частина 1. Загальні зауваження.
Значимою складовою людського буття, є і напевно завжди буде астрологія. Сучасні астрологи передбачають землетруси та соціальні революції. Передбачають результати виборів та футбольних матчів. Вказують на те, що потрібно робити у вівторок і чого не можна в п’ятницю. За їх порадами обирають супутників життя, професію, час та місце відпочинку, рейс літака, фасон одягу, тощо. Хто сьогодні не прочитав бодай декілька гороскопів та не переконався в тому, що вони достатньо точно описують наші звички та риси характеру? Хто не чув правдиві історії того, як астрологи передбачили і те і се, і п’яте і десяте?
При цьому, як наука так і релігія ставляться до астрології м’яко кажучи, критично. А точніше, вважають її звичайним шарлатанством. Натомість астрологи, переконані в тому, що їх незрівнянна астрологія якщо не найвеличніша з наук, то принаймі – серйозне наукове явище. Що ж, давайте об’єктивно та неупереджено проаналізуємо реальні факти і зробимо відповідні висновки.
Витоки астрології потрібно шукати в тих прадавніх часах, коли на теренах нашої планети почав формуватися той біологічний вид, який прийнято називати Ноmo Sapiens, що в буквальному перекладі означає “Людина Розумна”. Людина розумна мала одну визначальну особливість – вміння критично аналізувати наявні події і на основі цього аналізу передбачати майбутнє. Людина вибирала спеціально загострену палицю з тим, щоб в майбутньому з цієї палицею йти на полювання. Людина вибирала спеціально загострений камінець з тим щоб в майбутньому за допомогою цього камінця розрізати м’ясо та обробляти шкіру вбитих тварин. Людина сіяла зерно, щоб в майбутньому мати відповідний врожай. Людина приручaла тварин, щоб в майбутньому мати м’ясо, молоко, одяг, помічників та охоронців.
Від покоління до покоління передбачувальні здібності хомо сапіенса еволюційно вдосконалювались. І це закономірно. Адже людина була абсолютно беззахисною як перед стихіями природи так і перед силою, зубами та пазурами навколишніх хижаків. В такій ситуації виживання людини визначальним чином залежало від того наскільки точними будуть її передбачення. А це означає, що із всього різноманіття людей, виживали та давали потомство головним чином ті кмітливі особини, які могли точно спрогнозувати хід майбутніх подій.
Спостерігаючи за навколишніми подіями люди бачили, що зі сходом Сонця настає день, а з його заходом, – ніч. Що зима змінюється весною, а на зміну літу неминуче приходить осінь. Вони помічали, що переважна більшість тих періодичних подій які відбуваються на Землі певним чином пов’язані з споконвічним рухом Сонця, Місяця та зірок, серед різноманіття яких можна виділити п’ять особливих: Меркурій, Венера, Марс, Юпітер та Сатурн. Ці особливі зірки були названі планетами тобто “блукаючими зірками “.
Констатуючи факт того, що ті події які відбуваються на Землі певним чином пов’язані з розташуванням Сонця, Місяця, планет та зірок, людина розумна неминуче приходила до висновку, що відповідні події можна передбачити за розташуванням базових космічних об’єктів. А якщо так, то залишається лише пізнати, розгадати, розшифрувати карту зоряного неба, – і майбутнє як на долоні. Так, цілком природнім та закономірним шляхом з’явились перші паростки астрології.
Частина 2. Астрологія-наука чи маячня ?
За іронією долі, ту сферу людської діяльності яка присвячена створенню різноманітних передбачень, які буцімто випливають з розташування Сонця, Місяця, планет та зірок, називають астрологією, що в буквальному перекладі означає “наука про зірки” (від грец. “астро” – зірка, “логос” – вчення, наука). Спираючись на даний факт, багато поважних, дипломованих, регаліями та ступенями відзначених людей, на повному серйозі стверджують, що астрологія – це така ж наука як і фізика, хімія чи астрономія. Ось що, наприклад, стверджує академік російської академії природничих наук, доктор хімії та астрології Фелікс Каземирович Величко “Астрологія – наука, яка вивчає взаємозв’язок ритмів людини і космосу та з’ясовує закони гармонізації внутрішніх ритмів людини з зовнішніми ритмами природи і суспільства”. Симпатичне визначення, чи не так? Свіже, сучасне, яскраве, емоційне.
Дійсно. Хто стане заперечувати, що ритми космосу певним чином впливають на ритми життя загалом і конкретної людини зокрема? Хто стане заперечувати факт того, що між подіями в космосі і подіями на Землі існує певний зв’язок? Однак, хто бодай якось довів, що ритми життя конкретної людини, її доля, здоров’я, темперамент, настрій залежить від ритмів космосу більше, аніж від того генетичного коду що міститься в молекулі ДНК цієї людини? Хто довів, що ритм життя конкретної людини, її доля, здоров’я, темперамент, настрій, залежить від ритмів космосу більше , аніж від способу життя людини, умов її життя, якості харчування, місця проживання, професії батьків, сімейного стану, параметрів навколишнього середовища. Від того, має людина автомобіль чи не має, користується ліфтом чи не користується. Від того хто виграє в завтрашньому матчі “Реал” чи “Барселона”, і т.д. і т.п. І чому доля людини визначається датою її народження, а не моментом її зачаття, чи моментом початку роботи серця, моментом появи першої клітини кори головного мозку чи першої клітини гіпофізу. А можливо більш важливими є народження батьків, або прабатьків? А можливо потрібно враховувати дати народження всіх пра-пра-пращурів?
Звичайно, можна скільки завгодно виступати по телебаченню, бити себе в груди та наполягати на тому, що сучасна астрологія вирішує свої проблеми комплексно, з застосуванням сучасних методів досліджень та комп’терної техніки. І що передбачувальна діяльність, це лише один з аспектів астрологічної науки. Однак, подібні заклинання жодним чином не змінюють глибинної суті астрології. А ця суть полягає в тому, що сьогодні, як і тисячу років тому, астрологи певним чином трактуючи розташування Сонця, Місяця, зірок, планет та інших космічних об’єктів, намагаються передбачити ті події, які якщо і залежать від цього розташування, то лише в мізерно малій та опосередкованій мірі. При цьому те що астрологи називають “астрологічною наукою” нічого спільного з наукою не має. Не має ні за своєю суттю, ні за методами досліджень, ні за результатами цих досліджень, ні за характером тих передбачень які дає астрологія, ні за достовірністю цих передбачень.
Так, астрологія значною мірою сприяла розвитку науки. Так, тяга людини до астрологічних прогнозів була однією з причин того, що люди споконвіку вдивлялися в глибини космосу. Так, той статистичний матеріал який було отримано в процесі астрологічних спостережень, часто ставав підґрунтям для певних наукових відкриттів. Так, деякі відомі вчені дійсно захоплювались астрологією. Все правильно. Все вірно. І тим не менше, астрологія ніколи не була тим, що прийнято називати наукою. Адже її передбачення ніколи не базувались на науковому методі дослідження Природи. І от результат: за всю багатовікову історію людства, астрологія не зробила жодного наукового відкриття, жодного точного та безумовно підтвердженого передбачення. Підкреслюю, жодного !!! І це факт. Факт, який важливіший та вагоміший за будь-які заяви кандидатів, докторів, академіків, міністрів чи президентів.
Астрологія виявилась нікчемною та безплідною не тому що астрологи були нікчемними, лінивими чи дурними. Зовсім ні. Навпаки, своєю старанністю, своїм розумом на наполегливістю вони часто перевершували своїх наукових колег. Однак в основі їх методу пізнання Природи лежав початково хибний підхід. Вони намагались пояснити все і відразу. Їм здавалось, що Природа влаштована дуже просто. Що варто лише уважно придивитись до зоряного неба, правильно оцінити розташування світил, – і майбутнє як на долоні. Та от біда. Всі спроби розшифрувати сакральну карту зоряного неба виявились марними.
Тисячоліттями астрологи зосереджено вдивлялись в зоряну вись, намагаючись побачити в ній певну предначертаність людських, державних та інших доль. Вони випробовували найрізноманітніші способи трактування космічних символів, знаків та знамень. Підбирали найвигадливіші, найхитріші та наймудріші ключі до тайн буття. Однак, як говориться: “А віз і нині там”. Змінювались покоління, відходили в небуття віки й тисячоліття, а диво не відбувалось. Всі астрологічні прогнози, якими б туманними, невизначеними та багатозначними вони не були, не справджувались. Астрологи бачили це. Не могли цього не помічати. І тим не менше в очікувані дива, а частіше просто з корисних міркувань, робили вигляд що все нормально, все правильно, все під контролем. Астрологи переконували всіх і вся, що все відбувається саме так, як вони й передбачали. Власне й сьогодні вони співають ту ж пісню, доповнюючи її байками про новітні досягнення астрологічної науки, про новітні методи досліджень та комп’ютерну обробку сакральної інформації.
За своїми визначальними ознаками астрологія як дві краплі води схожа на свою рідну сестру, – алхімію. Алхіміки також думали, що все просто. Що варто вдало підібрати базові матеріали, в потрібних пропорціях їх змішати, прочитати магічне заклинання, і о диво: свинець, пісок чи що завгодно, перетворюються на золото. Протягом багатьох століть, вони придумували все нові і нові рецепти, випробовували все нові і нові співвідношення, шептали, стогнали та викрикували все нові і нові заклинання. Однак, диво не відбулося. Вони працювали не покладаючи рук. Сподівались… Вірили… Чекали… Вони відчували, ось-ос…, вже зовсім поряд…, вже майже те що потрібно…Але диво не відбувалось. І не могло відбутись. Адже базові твердження алхімії були хибними. Немає сумніву в тому, що не будь науки, алхімічна лихоманка продовжувалась би й дотепер.
На відміну від астрології та алхімії, наука вела себе значно скромніше. Вона розуміла, що Природа влаштована надзвичайно складно і що її таємниці не можливо відкрити так би мовити нахрапом. Наука розуміла що на шляху пізнання законів Природи, критерієм істини має бути експеримент. Що перш ніж перетворювати мідь, свинець чи щось інше на золото, потрібно з’ясувати, а що власне представляє собою мідь, свинець чи золото? З чого вони складаються? Як влаштовані ті частинки з яких складаються відповідні матеріали? Чим схожі і чим відрізняються ці частинки? Науці потрібно було відповісти на безліч найрізноманітніших питань, які на перший погляд не мали жодного відношення до золотої лихоманки.
Крок за кроком наука просувалась шляхом пізнання Природи. Цей шлях був позначений не безплідними розмовами про тре, як було б добре якби свинець перетворити на золото, а новими засобами виробництва, новими матеріалами, новими технологіями, приладами, автомобілями, машинами, комп’ютерами. Тобто всім тим що власне і є ознаками сучасного цивілізованого життя. Ну, а як же золото? “Золото, – говорить наука, та будь-ласка. Що правда сьогодні, процес перетворення свинцю в золото є занадто дорогим. Однак, якщо вам так необхідно, то нема проблем, – скільки завгодно і будь-якої проби”.
А що ж алхімія? А нічого. Безславно канула в глибинах минулого. Інша справа астрологія. Вона завжди і всюди сприймалась неоднозначно. Періоди бурхливого поклоніння та загальної любові, неминуче змінювались часами гонінь та забуття. Її, то вшановували як божественну мудрість, то зневажали як останню повію. Астрологи часто були впливовішими за царів і не менш часто, – безправнішими за жебраків. І це закономірно. Адже якою б вигадливою, якою б правдивою та привабливою не була брехня, а рано чи пізно її брехливість ставала очевидною. І тоді вся злість несправджених надій та сподівань обрушувалась на остогидлих жерців від астрології. Однак астрологія знову і знову піднімалась з колін. І після холодної зими для неї неодмінно наступала тепла весна.
В чому ж секрет довголіття та феноменальної життєздатності астрології, рівно як й інших різновидностей передбачувальної творчості. А секрет в кожному з нас. В нашому незнищенному прагненні знати свою долю, своє майбутнє, майбутнє своїх дітей. В прагненні передбачити вдалий вибір професії, вдалий вибір супутника життя. Передбачити мить удачі та час небезпеки. І ці прагнення є природними та незнищенними. Адже ми люди, тобто ті істоти, еволюційне виживання яких забезпечувалось певними передбачувальними здібностями.
Потрібно зауважити, що наша критика передбачувальних потуг астрології, зовсім не означає що в загальному випадку передбачувальна діяльність є антинауковою. Навпаки, наука власне для того й існує щоб робити точні кількісні передбачення. І нема жодного сумніву в тому, що в недалекому майбутньому навчиться передбачувати не лише поведінку простих систем як то автомобілів, літаків та комп’ютерів, не лише поведінку космічних об’єктів та елементарних частинок, а й таку надскладну річ як доля конкретної людини. Передбачувати не в сенсі того куди піде ця людина в ту чи іншу середу, що буде їсти в ту чи іншу п’ятницю, чи що одягатиме в ту чи іншу суботу. А в сенсі її здоров’я, темпераменту, психологічних та фізіологічних схильностей, схильностей до того чи іншого способу життя, до тих чи інших звичок, тощо. В основі таких наукових передбачень буде глибокий, всеосяжний аналіз величезної кількості обставин і перш за все тієї інформації що міститься в молекулі ДНК конкретного організму. Молекулі, в якій певним чином відображена не лише історія еволюційного розвитку людства загалом, а й певна інформація про наше майбутнє. Важливими складовими наукового прогнозу долі людини буде всеосяжний аналіз широкого різноманіття політичних, соціальних, історичних, економічних, екологічних та інших обставин. І звичайно, врахування того впливу який спричиняють космічні об’єкти і першу чергу Сонце, на ті події що відбуваються на Землі.
Однак, це буде завтра. Ми ж хочемо знати все і сьогодні. “Нема проблем, – запевняють астрологи. Назвіть дату свого народження і ми розкажемо все що з вами було, є і буде”. І от ви вдивляєтесь, вслухуєтесь, вчитуєтесь в рядки астрологічного гороскопу і як це не дивно знаходите в них істинну правду про себе та те, що хочете побачити і почути. Тільки от біда, все що написано в цьому чи будь-якому іншому гороскопі немає жодного стосунку ні до вашого минулого, ні до вашого теперішнього, ні до вашого майбутнього, ні до тих зірок, згідно з розташуванням яких цей гороскоп ніби то написаний.
“Дозвольте, – заперечите ви, – я ж особисто читав астрологічні прогнози які збувались. І аналогічне стверджують багато моїх знайомих.” Не будемо сперечатись. Можливо так воно і є. Натомість давайте уважніше придивимось до головного дітища астрології – гороскопу. Слово “гороскоп” в перекладі з грецької означає “показник часу”. Власне за цим часом (датою тієї чи іншої події) та за відповідним до цього часу розташуванням певних небесних тіл (Сонця, Місяця, планет та зірок) і створюють ті розповіді, які ми називаємо гороскопами.
Гороскопи бувають різними: загальними та індивідуальними, тібетськими та японськими, медичними та сексологічними, ексклюзивними та структурними, гороскопами для жінок, для чоловіків, для лесбіянок, для гомосексуалістів, для спортсменів, для політиків, для собак та для кого завгодно. Іншими словами, гороскопи бувають якими завгодно і для кого завгодно. Але якими б не були гороскопи, в кожному з них є дещо спільне. І цим спільним є не та зоряна карта згідно з якою буцімто й написано гороскоп. А ті прості правила яких дотримуються при написанні гороскопу будь-який більш-менш професійний астролог.
Прагнучи конкретизувати наші міркування, розглянемо та проаналізуємо те, що написано в звичайному, середньостатистичному гороскопі. Втім, ви можете взяти будь-який інший найсучасніший, най індивідуальнійший, най ексклюзивніший, найскладніший чи найпростіший витвір гороскопного мистецтва. Ми ж візьмемо звичайний, банальний, а отже народний гороскоп. І в цьому гороскопі довільним чином оберемо один з дванадцяти зодіакальних знаків. А щоб вашу увагу не відволікала назва цього зодіакального знаку назвемо його “Х” . І так, ви народились під знаком Х. А далі, мовою оригіналу.
“ Х. Знак Воздуха. Под покровительством и Сатурна и Урана. Характер мечтательный, натура эмоциональная. Покровительственная планета Сатурн обрекает Х на покорность судьбе, которая не всегда бывает счастливой. Это планета грустных воспоминаний, меланхолий, неосуществимых надежд. Уран, напротив, планета действий, исследований, ученых. Поэтому характер Х противоречивый: с одной стороны мечтательность и покорность судьбе, с другой – энергия дерзаний и активность. Рожденные под этим знаком очень притягательные для других людей своей человечностью. Они понимают чужое горе, делают все, чтобы помочь попавшим в беду. В каждом Х есть что то изобретательное, человека поглощенного идеей усовершенствования. Вместе с теми, это мечтатель-фантаст.
Под этим знаком родились Эдисон, Галилей, Жуль-Верн. Каждому Х чужд педантизм. Он ненавидит рутину, у него бывают приступы лени когда усиливается влияние Сатурна, зато в период господства Урана ему удается в неделю выполнить работу за месяц. Он эмоционален, неустойчив, переживает периоды неуверенности в себе, но они быстро сменяются спокойствием и энтузиазмом.
Х сдержан, скромен, редко обременяет других проблемами, старается все сделать сам. Это великолепный ученый, в области физики и астрономии. Он также блестящий архитектор, литератор. Его жизнь может быть несчастной, но никогда не бывает серой, однообразной. У него будет все: богатство и бедность, блестящий успех и катастрофические встречи, разочарования. Иногда ему будет казаться, что он погиб, но судьба будет всегда посылать спасение.
Счастливые:
месяц – апрель, август;
день – пятница,
число – 7;
камень – аметист;
Характер – искренность”.
Ну, що впізнали? Це ж про вас. І не важливо чи ви Х, чи У, чи Z. Все вище сказане про вас, і про мене, і про вашого сусіда, і про вашого знайомого. В чому секрет? А секрет знову ж таки в нас з вами, а точніше в тому що всі ми різні. Різні не тільки в сенсі нашої індивідуальності, а й в тому розумінні, що в кожному з нас намішано неймовірно багато найрізноманітніших якостей. Адже ми і щедрі і скупуваті, веселі і сумні, наполегливі і безвольні, сміливі і боязкі, войовничі і толерантні, оптимістичні і скептичні, емоційні і флегматичні, щасливі і нещасні, працелюбні і ліниві, співчутливі і байдужі. Одним словом, різні. Щоправда, чогось у нас більше, чогось менше, а третього зовсім мало. Однак, якщо цього третього майже нема, але відповідна риса тішить наше самолюбство, то жодна людина не переконає нас в тому, що цього третього в нас менше, аніж в інших.
Астрологи знають, що ми з вами різні, що суб’єктивні в своїх оцінках і що схильні перебільшувати свої позитивні риси і применшувати негативні. При цьому, багатовіковий досвід навчив їх вміло використовувати ці обставини в своїй практичній діяльності. Скажімо астрологи стверджують, що Ікси за характером мрійливі, а за натурою емоційні. Не будемо заглиблюватись в подробиці того чим “характер” відрізняється від “натури”, бо напевно це відомо лише астрологам. Натомість спробуємо описати мрійливо-емоційну людину. Скоріш за все мрійлива людина дещо сором’язлива, дещо флегматична, дещо замкнута, дещо сумна, дещо надмінна, дещо неземна. Людина ж емоційна навпаки є жвавою, веселою, рухливою, товариською, імпульсивною, життєрадісною. І все це про Іксів.
Як розуміти подібний набір діаметрально протилежних характеристик? А як хочете так і розумійте. Бо перше правило практичної астрології стверджує: Підтримуй розумний баланс між протилежними характеристиками.
Далі. Астрологи стверджують: “Каждому Х чужд педантизм. Он ненавидит рутину, у него бывают приступы лени когда усиливается влияние Сатурна, зато в период господства Урана ему удается в неделю выполнять работу за месяц. Он эмоционален, неустойчив, переживает периоды неуверенности в себе, но они быстро сменяются спокойствием и энтузиазмом”.
Дивовижно. Прямо в точку. Дійсно. Хто з нас погодиться з тим, що він педант? Навіть якщо ви строго дотримуєтесь певного розпорядку дня, любите порядок у всьому, ніколи не запізнюєтесь і ненавидите коли запізнюються інші, ви навряд чи схильні вважати себе педантом. Слово то яке – “педант”.
А хто з нас є прихильником рутини? Навіть якщо ви невиправний флегматик і дійсно полюбляє виконувати просту, монотонну, точно визначену роботу, яка потребує терпіння, зосередженості, урівноваженості, витримки, ви навряд чи погордитесь з тим що є любителем рутини. Адже це все одно ніби відмовитись від своєї індивідуальності.
І в кого з нас не буває приступів лінощів? Хто не переживав періодів невпевненості в собі? І в кого ці періоди не зміцнювались періодами заспокоєння та ентузіазму? А що означає: “Его жизнь может быть нещасной, но никогда не бывает серой, однообразной?” Або: “У него будет все: богатство и бедность, блестящий успех и катастрофические встречи, разочарования. Иногда ему будет казаться, что он погиб, но судьба будет всегда посылать спасения?”. Як розуміти подібний набір банальних, туманних та багатозначних фраз? А як хочете так і розумійте. Адже друге правило практичної астрології стверджує: Успіх гороскопа в невизначеності, туманності та багатозначності передбачень.
Навіть якщо гороскоп чітко вказує на те, що ви маєте відчуття гумору, не поспішайте приплітати сюди зірки. Просто астролог знає, – відтінки даного твердження такі багатогранні, що практично будь-яка нормальна людина цілком обгрунтовано можна заявити “Я маю відчуття гумору” Дійсно. Що мають на увазі коли говорять про те, що людина має відчуття гумору? Можливо те що людина часто посміхається, сміється, регоче, ухмиляється? Чи те, що вона сміється коли смішно, чи коли ми намагаємося розсмішити її, чи коли сміються всі? Чи те що її висловлювання бувають смішними, іронічними, саркастичними, дотепними? А можливо те, що ця людина не буває занадто серйозною? Чи те що вона має своєрідну міміку? А можливо те що її репліки є правдиво сатиричними? А можливо все разом або щось інше? Астролог, який стверджує що його клієнт має відчуття гумору, навряд чи може помилитись. Адже практично кожен з нас має, або думає що має певне відчуття гумору, вкладаючи в це поняття той чи інший зміст.
Звернемо увагу на ще одну характерну рису гороскопів.”Х- великолепный ученый, особенно в области физики и астрологи. Он также блестящий архитектор и литератор. В каждом Х есть что-то изобретательное, человека поглощенного идеей усовершенствования. Вместе с тем это мечтатель-фантаст. Под этим знаком родились Эдисон, Галилей, Жуль Верн”.
Не важко бачити, що подібні характеристики Ікса повністю відповідають вище сформульованим правилам. Скажімо, якщо ви любите чи колись любили фізику, хімію, астрономію або математику, то без всякого сумніву ви Х. І в вас живе великий вчений, наприклад такий як Галілей. Стали ви вченим чи не стали, не важливо. Якщо не стали, то тільки тому, що вчасно не прислухались до порад астрологів. Якщо ж ви терпіти не можете математику, хімію, чи ту ж фізику, але любите історію, географію, літературу чи мову, то ви безумовний Х. І в вас прихований видатний письменник-фантаст, скажімо такий як Жюль-Верн. Якщо ж вам не подобається ні фізика, ні література, але ви полюбляєте возитися з велосипедом, мотоциклом чи просто любите сидіти за кермом автомобіля, то ви типовий Х. Адже в вас живе геніальний інженер, архітектор, винахідник, одним словом Едісон.
Таким чином, які б уподобання ви не мали і як би чогось не любили, не знали та не розуміли, ви все рівно Х і такий в якому приховано талант якщо не великого вченого, то видатного літератора, а якщо не літератора, то неперевершеного винахідника.
Ми звернули увагу на вище наведені похвальні характеристики не лише заради того, щоб підтвердити раніше сформульовані правила, а й для того щоб сформулювати ще один важливий принцип практичної астрології. Правило третє. Пам’ятай, людина любить себе і прагне відчувати свою значимість. Не розчаровуй її. Хвали її. Але роби це не нав’язливо, вишукано, зі смаком.
“Правила, це звичайно, здорово, – скажете ви. Але ж зірки. В астрологічному прогнозі вони то напевно відіграють визначальну роль! А по вашому виходить, що до подібних прогнозів зірки, планети та всі ці зодіакальні знаки не мають жодного відношення “. Абсолютно вірно. Так воно і є! Ви здивовані? Ви шоковані? Ви обурені? Розумію. Але що поробиш. Як сказав давньогрецький філософ Платон: “Сократ мені друг але істина дорожча”. А ця істина полягає в тому, що карта зоряного неба впливає на суть професійного астрологічного прогнозу не більше, аніж картинка кавової гущі на прогнози практикуючої гадалки. Ілюструючи дане твердження, а за одно і ту визначальну роль яку відіграють психологічні аспекти в будь-якому гадальному мистецтві, розглянемо наступну ситуацію.
Припустимо, що вас зустрічає циганка та пропонує погадати. У вас біда – захворіла дитина. Ви збентежені, пригнічені, шукаєте допомоги, поради, вам потрібна надія… Ви погоджуєтесь…Думаєте ви випадково стали об’єктом уваги пронирливої гадалки. Помиляєтесь. Вона давно помітила вас. Ще вчора, коли ви з донькою приходили здавати аналізи, циганка звернула на вас увагу і знає що у вас горе. Вона навіть навела деякі справки стосовно вас та вашої проблеми. Однак, навіть якщо гадалкам бачить вас вперше, вона знає про що говорити, бо вона професіонал своєї справи. І їй достатньо побіжного погляду, щоб знати хто ви і що ви. А якщо до того ж вона ненароком перекинеться з вами декількома словами, будьте певні, їй вже відомо більше ніж багатьом з ваших знайомих.
І ось гадалка бере вашу долоню і на вас навалюється шквал інформації. Вона говорить що у вас є сім’я і що ви не надто ладите з чоловіком. Що у вас є донька і що їй дев’ять років. Що зигзаги вашої лінії долі вказують на те, що вас очікують важкі випробування. І що ці випробування стосуються власне не вас особисто, а когось з дуже близьких вам людей, скоріш за все доньки. Що ця близька вам людина серйозно хвора і що вона потребує термінової допомоги.
Гадалка зачаровує, заворожує вас. Потрясає свою обізнаністю, своїм даром передбачень, своєю співчутливістю та готовністю допомоги. В ці хвилини ви вірите їй більше ніж собі. Ви готові віддати їй все що завгодно лише б врятувати свою дитину. Ви благаєте незнайомку допомогти і вона, не без вагань, погоджується. І ось вже ви стрімголов влітаєте в квартиру, тремтячими руками дістаєте зі схованки сімейні заощадження і з трепетом та надією вручаєте їх спасительниці. Через хвилину під тим чи іншим приводом незнайомка хутко зникає і ви залишаєтесь один на один з невідворотно наступаючим прозрінням…
Ви починаєте розуміти, що вас жорстоко та підло обдурили. Ви розгублено кидаєтесь то в один то в інший бік, але нажаль, вже надто пізно… Ви не можете збагнути, як це так вийшло, як же так сталося, що абсолютно незнайома людина якій ви завідомо не довіряли, до якої ставилися з певною пересторогою, змусила вас настільки бездумно та безоглядно повірити їй. Ви не знаходите відповіді. А між тим відповідь безумовно існує . І вона знову ж таки прихована в кожному з нас.
Хочете ви того чи ні, а в вище описаній ситуації ви знаходитесь в очікуванні дива. Навіть якщо хвороба дитини не надто серйозна, навіть якщо це звичайна застуда, ви схильні перебільшувати небезпеку. Бо це ж ваша дитина. Вам здається, що справа зайшла надто далеко, щоб не бути серйозною. До того ж ви не надто довіряєте нашій медицині, тим більше що підстав для недовіри більш ніж достатньо. Перед вами певна невизначеність. Ви відчуваєте небезпеку. Ви вагаєтесь. Ви потребуєте співчуття. Іншими словами, ви знаходитесь в такому стані коли внутрішньо готові бути обманутими. Ви навіть бажаєте цього.
І тут з’являється вона – таємнича, загадкова, магічна провидиця долі. Вона знає про ваш стан. Знає бодай тому, що люди згадують про неї лише тоді, коли їм погано, коли їм потрібна допомога, коли вони на роздоріжжі. Вона знає що ви хочете почути. Знає що вам потрібна надія, порада, допомога, співчуття. При цьому, її професіоналізм полягає не тільки і не стільки в тому, що говорити, а в тому як говорити. Як щиро співчувати та обнадіювати. Як ненав’язливо отримувати від вас інформацію та видавати її за свою. Її професіоналізм полягає в умінні максимально ефективно, переконливо та віртуозно використовувати гадальні аксесуари, тобто ті об’єкти, які за загальним визначенням є носіями певної магічної інформації. В вашому випадку таким магічним інформаційним об’єктом є долоня вашої ж руки. Не будь цього магічного, загально визнаного носія інформації, ворожці навряд чи вдалося б так швидко та майстерно задурити вам голову. Саме ваша рука надає словам гадалки доказової сили, посилює психологічний вплив на вашу свідомість.
Ви ж знаєте, що долоня руки рясно засіяна найрізноманітнішими лініями. І напевно чули, що ці лінії є індивідуальними і що в них певним чином зашифрована інформація про вас, а отже про ваше минуле та ваше майбутнє. Щоправда, те про що вам повідає професійна гадалка, не матиме жодного стосунку до того, що написано на долоні вашої руки. Так, вона постійно звертатиме вашу увагу то на лінію долі, то на лінію життя, то на лінію здоров’я, то на лінію успіху. Нарочито підкреслюватиме, що все нею сказане написано на вашій долоні. Але все це, не більше аніж ширма в театрі брехні.
Ви можете заперечити в тому сенсі, що згідно з останніми науковими дослідженнями в хитросплетіннях ліній руки міститься певна інформація про відповідну людину, а від так про її минуле та майбутнє. Ми не будемо сперечатись з цього приводу. Долоня людини дійсно певним чином відображає її еволюційне минуле та майбутнє. Зауважимо тільки, що аналогічне можна сказати не лише про долоню, а й про вуха, очі, ноги, печінку, селезінку…. Та що там селезінку – в кожній клітині людського організму міститься інформація про її минуле, теперішнє та майбутнє. Але правда життя полягає в тому, що для гадалки, як власне і для сучасної науки, ця інформація є невідомою, і вже точно не є такою, що вказує які ґудзики мають бути на вашій сорочці і якою дорогою потрібно ходити на роботу.
Говорячи про астрологію, ми не випадково згадали про хіромантію та гадальне мистецтво загалом. Адже принцип дії всіх цих видів гадань, їх мета та механізм обману є абсолютно тотожними. Хочуть того астрологи чи ні, усвідомлюють чи наївно помиляються, але правда полягає в тому, що їх “зіркова наука” є такою ж наукою як хіромантія, як гадання на кавовій гущі, на бобах, на кістках жареної риби, чи на пір’ї з’їденого гусака.
Чого вартують всі ці дешеві ужимки на кшталт “Марс + Венера = Любов”? Всі ці сьогодні написані гороскопи на давно померлих вождів. Всі ці астрологічні прогнози, що є очевидними для будь-якої нормальної людини? Чого вартують всі ці горе-скопічні передбачення на зірках: Овни – хороші актори та педагоги, Раки – письменники та психологи, Леви – художники та воєначальники, а Стрільці – священики та вчені? Чого вартують всі ці телевізійно – пресові заяви про те, що астрологічні прогнози збуваються з точністю 80%, якщо об’єктивна статистика доводить що ця точність не більша за точність тих прогнозів які дають шамани Лапландії, Нової Гвінеї чи Центральної Африки. І якщо туманні астрологічні передбачення частково справджуються, то не тому що вони продиктовані картою зоряного неба, а в силу того, що астрологи, як і будь-які нормальні люди мають певні знання в області психології, фізики, історії, економіки, політики, мають інтуїцію, вміють аналізувати статистичні матеріали, тощо.
Візьміть для прикладу будь-який довідник, що містить бодай декілька сот відомих в певній області науки, культури, спорту, політики, бізнесу чи чого завгодно, прізвищ. Проаналізуйте їх на предмет відповідності астрологічним прогнозам і ви неодмінно з’ясуєте, що всі ці зодіакальні схильності – суцільна вигадка.
Американський фізик Мак-Джерві на прикладі 1700 вчених і 6000 політиків безумовно довів, що жодного зв’язку між датою та місцем народження людини і її професією нема. Психолог з Чікаго Мак-Гру, перевіряв здатність найвідоміших членів Федерації астрологів штату Індіана, визначати характер людини за датою та місцем її проживання. При цьому з’ясувалось, що нічого спільного між передбаченнями астрологів і реальністю нема.
Автор книги “ Мистецтво передбачення майбутнього” Д.Коген провів показовий експеримент. Дані про місце і час народження однієї і тієї ж людини дав шести знаним астрологами. При цьому отримав шість різних версій майбутнього цієї людини. І жодна з цих версій не була правильною. Подібні факти можуть скласти не одну сотню томів неспростовних доказів того, що передбачення астрологічної “науки” не більш правдиві, аніж байки барона Мюнхаузена.
Парадоксально, але вперто наполягаючи на визнанні свого наукового статусу, астрологія навіть не підозрює на яку небезпеку наражає себе. Адже в науці будь-яку найпрекраснішу теорію можe спростувати лише один єдиний факт який їй суперечить. По суті це означає, що якщо бодай одне з мільярда трильйонів наукових передбачень не збудеться, то відповідна теорія буде визнана хибною. Для астрологiчної ж мудрості, збрехати тисячу разів, все рівно що не збрехати взагалі. Один відомий вчений якось зауважив: “Якими ж щасливими мають бути астрологи, якщо їм вірять навіть після того коли сто раз збрехавши вони одного разу скажуть правду. Натомість інші втрачають будь-яку довіру збрехавши лише одного разу з ста”.
Починаючи розмову про астрологію ми не мали наміру розпеченим залізом беззаперечних фактів вигнати цю продажну та брехливу дівку з наших довірливих душ. Ми знаємо – це не можливо. Як не можливо довести будь-кому з нас що ми гірші, дурніші та нікчемніші за інших. Як не можливо довести мені, що я гірший за сусіда, бо він має вищу освіту, є гарним cім’янином, не п’є, не палить, ходить до театру і працює головним бухгалтером заводу. А я, маю не повну середню, п’ю, палю, б’ю дружину, днями пропадаю в пивбарі і працюю вантажником на овочевій базі. Я не гірший хоча б тому, що мій дружбан Васька колись грав за дубль “Спартака”, я краще за всіх забиваю “козла” і можу на спор з горла випити пляшку “столичної”. А до того ж, я майже на чотири сантиметри вищий і не ношу окуляри, як цей замориш бухгалтер. Ось так.
По суті, наша жорстка критика астрології обумовлена лише одним,-прагненням застерегти кожного з нас від бездумного обожнювання цієї брехливої особи. А якщо вже нам так хочеться мати життєвого поводиря, то варто принаймі знати, що астрологічний поводир глухий та сліпий. І про це відомо давно. Ще Цицерон (106-43 р.р. до н.е.) не без єхидства зауважив, що і Цезарю, і Помпею, і Красу зірки передрікали довге життя та природну смерть. Однак всі троє рано і трагічно загинули. Та що нам Цицерон? Якщо астрологи здатні передбачати майбутнє та застерігати від незгод, то чому ж так часто самі стають жертвами обману, грабунку та насилля? Чи не від того, що визначеного майбутнього не можливо уникнути? А якщо так, то навіщо тоді звертатись до лікарів. Адже якщо вам предначертано одужати, то ви одужаєте і так.
Звичайно, сучасні астрологи люблять базікати про те, що гороскоп, це не певний вирок зірок, а своєрідний путівник на звивистій дорозі життя. Що він не предначертує неминуче, а лише вказує на можливе, залишаючи людині право вибору. Що ж це цілком в дусі мутного астрологічного словоблудства. Однак від того астрологічний поводир не стає менш сліпим чи менш глухим.
Говорячи про астрологію, не будемо забувати і про те, що метою будь-якого професіонального гадально-передбачувального ремесла, в тому числі й астрологічного, є матеріальний зиск. І зиск не малий. До того ж, астрологія не лише прибутковий бізнес, а й престижно-популярна професія. І якщо шарлатани від хіромантії навряд чи можуть розраховувати на суспільне визнання, то їх астрологічні колеги є цілком респектабельними, поважними та відомими людьми.
Та й то правда, астрологи навряд чи заслуговують на те щоб їх називали відвертими шарлатанами та підступними брехунами. Вони, як і більшість з нас, нормальні, зазвичай порядні люди. У них, як і в кожного з нас є свої уподобання, свої дивацтва, свої слабкості. Напевно, в своїй фанатичній, часто наївній відданості астрології, значна частина астрологів щиро обманюється. Але яким би щирим не був цей самообман, астрологічні писання від цього не стають менш брехливими, a діяльність астрологів менш шарлатанською. А всі ці благі наміри та надумані шляхетні цілі, не більші за ті, про які говорять: “Благими намірами дорога до пекла вимощена.
Частина 3. Нострадамус, як гуру та дзеркало астрології.
Розмова про астрологію буде гарантовано не повною, не згадай ми про гуру, гордість, генія астрології Мішеля Нострадамуса. Змінюються століття і покоління, уряди і суспільні устрої, спалахують і відходять в небуття зірки естради, спорту, політики. А слава неперевершеного провидця всіх часів і народів не згасає. Що ж давайте поговоримо про великого Нострадамуса. Тим більше, що його астрологічна творчість є яскравою ілюстрацією тих загальних принципів, що складають так би мовити теоретичну основу сучасної астрології.
Відразу ж зауважимо, що в різних літературних джерелах біографічні подробиці життя Мішеля Нострадамуса описуються суттєво по різному. Однак, загальні риси цієї біографії є загальновідомими та загальновизнаними.
Мішель Нострадамус (Мішель де Нострадамус, де Нострдам, де Нотр-Дам) народився чи то 14, чи то 21, чи то 23 грудня 1503 року в містечку Сен-Ремі, що на півдні Франції в сім’ї нотаріуса Жака Нострадамуса. Батько Жака Нострадамуса (а отже дід Мішеля Нострадамуса) мав прізвище Гассоне. Однак, приймаючи хрещення в церкві діви Марії єврей – емігрант Гассоне змінив прізвище на Нотр-Дам, а на латинський манер – Нострадамус.
Початкову освіту Мішель Нострадамус отримав від своїх батьків та найближчих родичів, зокрема діда по материнській лінії, знаного лікаря Жана де Сен-Ремі. Дід Жан навчав онука латинській, грецькій та староєврейській мовам, а також математиці та астрології. Коли Мішелю виповнилось чотирнадцять років, батьки відправили його в сусіднє місто Авіньйон, де юний Нострадамус вивчав спочатку так званий тривіум – граматика, риторика, логіка, а потім квадріум – геометрія, арифметика, музика та астрологія.
В 1522 році, завершивши навчання в Авіньйоні, 19-річний Мішель Нострадамус вступає на медичний факультет Університету в Момпельє. В 1525 році, він отримує ступінь бакалавра і право на самостійну медичну практику. В тому ж році Південну Францію охопила епідемія чуми. У боротьбі з епідемією, практикуючий лікар Нострадамус не лише проявив не абияку сміливість, а й відзначився успішним застосуванням не традиційних методів лікування. Зокрема, замість загальноприйнятих доречних та не доречних кровопускань та клізмувань, він почав широко застосовувати методи “народної медицини” і перш за все лікувальні трави.
На певний час Нострадамус обирає долю лікаря-мандрівника. Він практикує в Авіньйоні, Провансі, Нарбоні, Каркассоні, Тулузі, Бордо і знову в Авіньйоні. Паралельно з цим, Нострадамус відвідує лекції знаменитих алхіміків. Вивчає трактати присвяченні магії та окультним наукам. Поглиблює свої знання в області фармакології.
В 1529 році Мішель Нострадамус повертається до Університету міста Монпельє, де захищає докторську дисертацію. Після успішного захисту, він певний час працює доцентом кафедри медичного факультету. Однак вже в 1532 році Нострадамус знову в дорозі. Мандруючи містами Південної Франції він примножує свої лікарські вміння та славу знаного цілителя.
Лише в 1534 році Нострадамус на певний відносно тривалий час поселяється в місті Аджан. Тут він одружується і в нього народжується син та донька. Втім, сімейне щастя Нострадамуса тривало не довго. В 1537 році чума забирає життя дружини та обох його дітей. До того ж біда не приходить одна. За вільнодумні висловлювання Нострадамуса викликають на суд святої інквізиції. Ясно, що авторитет лікаря, який не зміг уберегти родину від загибелі і який до того ж має проблеми з церквою, стрімко падає. Зважаючи на ці обставини Нострадамус в 1538 році покидає не лише Аджі, а і Францію.
Шість років майбутній геніальний провидець мандрує містами Германії, Голландії та Італії. І лише в 1544 році він повертається до Франції та на певний час поселяється в місті Марсель. Через два роки його запрошують до столиці Провансу міста Екс-на-Провансе, де на той час вирувала епідемія чуми. Значною мірою завдяки зусиллям Нострадамуса страшна хвороба відступила. Вдячні городяни призначили лікарю-рятівнику достойну по життєву пенсію.
В 1547 році Нострадамус оселяється в провінційному містечку Салон-де Прованс. Тут він повторно одружується і стає батьком шістьох дітей. В Салоні, Нострадамус веде розмірене, сімейне життя. Він успішно займається медичною практикою. Однак поступово, все більше і більше часу присвячує окультним наукам і перш за все астрології.
В 1550 році Нострадамус видає свій перший астрологічний альманах, який представляє собою, щорічник астрологічних прогнозів на кожний місяць поточного року. Астрологічні альманахи Нострадамус продовжує видавати до кінця свого життя. Втім, до наших днів дійшов лише один із цих альманахів (за 1559 рік). В ньому міститься багато очевидно банальних передбачень. Головним чином про голод, епідемії, пожежі та паводки. Загалом, нічого конкретного і нічого такого, що бодай якось підтвердилось. Тому цілком закономірно, що особливих доходів та бажаної слави ці щорічники поточних передбачень Нострадамусу не принесли.
Та не дивлячись на загалом не втішний початок кар’єри астролога, Нострадамус в 1555 році видає свої знамениті “Століття”. Перше повне видання “Століть” складалось з 10 розділів (“століть”), в кожному з яких (окрім сьомого) містилось по 100 катренів, – коротких, не римованих чотирьох рядь, в кожному з яких, за задумом автора, містились певні передбачення. Загалом же в першому виданні “Століть” містилось 942 катрени. Через три роки, тобто в 1558 році, вийшло в світ друге розширене видання “Століть”, яке містило на 300 катренів більше. Власне стільки катренів (1242) і є відомими на сьогоднішній день.
В момент появи, ”Століття” не викликали у сучасників ні значної зацікавленості, ні помітного захоплення. Зокрема, ніхто не звертав увагу на 35-й катрен І- го “Століття”:
“Молодой лев пронзил старого в странном поединке в ратном поле
Он выколет ему глаза в золотой клетке.
Два флота – одно,
Потом умрет жесткой смертью”.
А між іншим, саме цим рядкам судилося стати тим пророцтвом Нострадамуса яке збулося найбільш яскраво, повно і точно. Та ще й за життя самого пророка. Міркуйте самі.
В програму свят на честь весілля дочки короля Франції Генріха ІІ, було включено лицарський турнір. Подібні змагання вважались цілком безпечними. Тому, коли 1 липня 1559 року на поєдинок з капітаном шотландської гвардії графом Габріелем Монтгомері виїхав сам Генріх ІІ, нікому не спало на думку, що життю та здоров’ю монарха бодай щось загрожує. Однак сталося непоправне. В процесі поєдинку, спис графа при ударі об щит Генріха ІІ зламався. При цьому загострений обломок списа ковзнувши по обладункам короля потрапив в прорізь його шолома і проткнув око монарха. Через десять днів Генріх ІІ помер.
Неочікувана, безглузда, дивна смерть короля потрясла середньовічне суспільство. Тому не дивно, що люди почали шукати те знамення яке б так чи інакше вказувало на дану трагічну подію. Ось тут то й згадали про книгу Нострадамуса, в одному з катренів якoї говорилось про поєдинок з виколюванням очей. З цього моменту інтерес до передбачувальної творчості Нострадамуса стрімко зростає. А він сам стає головним провидцем сучасності.
Помер Нострадамус 2 липня 1566 року. На його надгробку викарбувані слова: ”Тут спочивають кістки знаменитого Мішеля Нострадамуса, єдиного із всіх смертних, хто завдяки впливу зірок, виявився достойним записати своїм майже божественним пером майбутні події всього світу”.
Перед нами доля непересічної, талановитої людини, яка ще за свого життя стала легендою. Наділений неабиякими природними здібностями, Нострадамус ввібрав у себе величезну кількість найрізноманітніших знань. Тут і математика, і алхімія, і магія, і астрономія, і астрологія, і психологія, риторика, логіка, історія, географія, фармакологія. Тут і знання латинської, грецької, староєврейської, французької, німецької, італійської та інших мов. Крім цього, Нострадамус практикуючий лікар, через руки і серце якого пройшли десятки, а то й сотні тисяч людей.
Однак Нострадамус, це не просто згусток енциклопедичних знань. Він неординарна, творча особистість, яка має свій погляд на кожну з проблем. І цей погляд часто не співпадає з загально прийнятим. Крім цього, Нострадамус гордовитий, амбіційний та норовливий. Його мандрівне життя, за яскраво вираженої схильності до осілого сімейного затишку та за наявності матеріальних можливостей для забезпечення такого затишку, це не просто потяг до мандрів, – це постійний конфлікт з навколишніми людьми і не лише з колегами та представниками влади, а й з простими пересічними громадянами. Нострадамус рано познайомився з основами астрології і виявляв до неї постійну зацікавленість. При цьому до астрології, до її завдань та проблем, як власне і до проблем медицини, Нострадамус ставився не як догмат, а як аналітик, або якщо хочете, – як вчений. І потрібно зауважити, що для Нострадамуса, а особливо Нострадамуса зрілого, астрологія була не просто захопленням (хобі), не просто засобом до існування, чи способом самовираження. Для нього астрологія була дорогою до слави. Дорогою до загального визнання. Нострадамус це чітко знав і розумів. При цьому він прагнув визнання не на день, місяць чи рік. А визнання масштабного, історичного.
Професійна астрологічна діяльність Нострадамуса почалась відносно пізно. На той час він вже був зрілою, знаною, мудрою, досвідченою людиною. Та не зважаючи на наявність певного статусу в суспільстві, наявність природних здібностей, фундаментальних знань, зрілості і досвіду, професійна кар’єра Нострадамуса – астролога почалась не надто вдало. На жаль до наших днів не дійшли перші астрологічні проби Нострадамуса. Адже ті щорічні астрологічні альманахи (за винятком одного) які він регулярно видавав починаючи з 1550 року загубились в глибинах віків. Тому нам важко відслідкувати шлях становлення Нострадамуса як астролога. Однак фактом залишається те, що його астрологічні альманахи не вирізнялись чимось особливим і не запам’ятались, а ні сучасникам, а ні їх нащадкам чимось видатним.
Напевно не мало безсонних ночей провів Нострадамус, аналізуючи свої астрологічні невдачі та створюючи все нові і нові рецепти астрологічної кухні. Він думав: “Чому так виходить, що я розумний, мудрий, досвідчений чоловік, все роблю правильно, користуюсь правильними формулами та зоряними картами, а результати жодним чином не співпадають з дійсністю?” На кінець він зрозумів, – якість астрологічного прогнозу визначальним чином залежить не від здатності пророка правильно трактувати розташування зірок, а від його здатності на основі розуміння психологічної суті людської натури, змусити цю натуру побачити в пророцтві те, що вона хоче побачити.
Нострадамус зрозумів, – в мистецтві пророка, головним є не точність передбачень, а зовсім навпаки. Виходячи з цього він формулює основний закон астрології: Пиши максимально стисло, гранично невизначено та туманно, оптимально незрозуміло та містично.
Нострадамус усвідомив, – якщо він прагне стати видатним астрологом, то в своїх передбаченнях йому не варто обмежуватись рамками певного міста, певної держави чи навіть певного континенту. І ареною його передбачень стають всі міста, всі держави і всі континенти світу.
Він усвідомив, – великому астрологу не личить вошкатися з долею окремих, ба навіть видатних людей. І предметом його передбачень стає все людство і кожен з його представників в окремості.
Він зрозумів – видатний астролог не повинен обмежувати себе рамками близького майбутнього. І він розширює ці рамки до тих меж які тільки доступні його уяві.
Нострадамус усвідомлює, – видатні астрологічні прогнози мають бути гранично стислими, не містити будь-яких пояснень та обгрунтувань. Виходячи з цього, свої найвидатніші передбачення він пише у вигляді так званих катренів, – коротких, не римованих чотирьох рядь. При цьому кожний рядок катрену можна розглядати і як певне самостійне передбачення, і як певний фрагмент загального контексту відповідного катрену.
Нострадамус усвідомлює, – видатні астрологічні прогнози мають бути гранично не визначеними, туманними, містичними. В них не повинно бути певних дат, певних прізвищ, певних місць подій. І пишучи свої катрени він прискіпливо та майстерно дотримується цих правил. Достатньо сказати, що в 1242 катренах, в яких дослідники налічують близько 3000 передбачень, можна відшукати лише 10 згадок про дату події. Власне, навіть не про дату, а про той рік в якому має відбутися подія (1580, 1607, 1609, 1700, 1703, 1723 1732, 1792, 1999). І не варто пояснювати, що в історії людства рік, це досить великий проміжок часу, за який відбуваються десятки, сотні, а то й тисячі знакових подій.
Зауважимо також, що в жодному передбачувальному катрені Нострадамуса, нема жодного історичного достовірного імені чи прізвища. Та що так прізвища. В передбачуваннях Нострадамуса, невизначеним є практично все: суть події, дійові особи, час події, місце події. Скажімо, якщо передбачена Нострадамусом подія відбулась не в Румунії, а в Росії, Угорщині, Польщі, Україні, Білорусії, Прибалтиці, Данії, Швеції, Норвегії, Фінляндії чи Німеччині, то ця подія відбулась саме там де й мала відбутись. Адже для Нострадамуса всі ті хто живуть у відповідних державах є аквілонцями, тобто тими що “живуть в напрямку північного вітру.”
На решті, Нострадамус зрозумів, що видатний астрологічний прогноз має бути гранично багатозначним оптимально не зрозумілим та містичним. Виходячи з цього в своїх катренах він застосовує таку неймовірну суміш французьких, латинських, староєврейських, іспанських та інших слів, яка не підлягає однозначному та буквальному перекладу. Скажімо, якби оригінальні тексти катренів Нострадамуса переклали сто незалежних професійних перекладачів, то ми б отримали сто суттєво різних текстів. При цьому, різні люди давали б різні, іноді діаметрально протилежні інтерпретації цих текстів. Тому не дивно, чому те, що в 16-му столітті приписували Генріху Наваррському, в 17-му могли приписати кардиналу Рішельє, в 18-му Петру І, в 19-му Наполеону, а в 20-му Гітлеру, Сталіну, Мао Цзедуну чи Хусейну.
Зважаючи на вище сказане, ви маєте розуміти, що ті тексти які зазвичай називають “оригіналами” передбачень Нострадамуса, в кращому випадку є більш або менш достовірними перекладами цих оригіналів. Якщо ж мова йде про нижче наведені та їм подібні перли, то нічого спільного з Нострадамусом вони не мають. Просто деякі шарлатани, так би мовити на злобу дня та за для вирішення своїх шкурних проблем, пишуть подібні пасквілі та прикриваючись ім’ям Нострадамуса, друкують ці пасквілі в своїх нікчемних астрологічних “газетьонках”.
“ Век двадцатый, жесткий и страшный,
Две войны, самовластье рабов.
И наука в кровавом пожаре
Из безверья воздвигнет богов”.
“ И в октябре вспыхнет великая революция,
Которую многие сочтут самой грозной
Из всех когда-либо существующих.
Жизнь на Земле прекратит развиваться свободно.
И продлиться это 73 года и 7 месяцев”.
Айда Нострадамус! Ай да мо-ло-дець!!!
Основними темами та сюжетними лініями переважної більшості передбачень Нострадамуса є війни, катастрофи, катаклізми, епідемії, вбивства, пожежі, тощо. І це не випадково. Не випадково по-перше тому, що подібні події відбувалися, відбуваються і будуть відбуватися постійно та регулярно. По-друге, такі події завжди були, є і будуть об’єктом загальної уваги. По-третє, війни та їм подібні нещастя характеризуються наявністю великої кількості різноманітних, динамічних, яскравих, впізнаваних подій; наявністю харизматичних героїв та антигероїв, переможців та переможених. Наявністю легко передбачуваних наслідків як-то масових смертей, грабежів, вбивств, насилля, пожеж, голоду, тощо.
Для того щоб не бути голослівними процитуємо ряд катренів на дану тему. При цьому таких, які за словами прихильників Нострадамуса в точності описують певні історичні події. Втім, не будемо забувати, що мова йде про певні переклади які більш-менш точно відповідають оригіналу та надають цьому оригіналу бодай якогось змісту.
“ Мир близок с одной стороны, а война
Придет с таким размахом, как никогда,
Будет плач по мужчинам, и женщинам
Невинная кровь на Земле,
И так будет во всей Франции” (ІХ, 52)
“Беженцы, огонь с неба на пиках,
Близкий конфликт воронов, которые веселятся.
С Земли криками о помощи и небесной поддержке,
Когда сражающиеся будут возле стен” (ІІІ, 7)
“Огнем с неба город почти сожжен.
Урна вновь угрожает Девкалиону.
Сардинию тревожит Пунический флот.
После Весы покинут своего Фаэтона” ( ІІ, 81)
“ Поджигатель пойман собственным огнем.
От огня с неба в Каркассоне и Комменже, Фуа, Окс,
Мазер высокий убегал.
Благодаря людям из Гесе, Саксонии и Тюрингии.” (V, 100)
“ На восходе увидят великое пламя
Шум и свет протянутся к Аквилону,
Внутри круга будут слышны крики,
Их ждет смерть от меча, огня, голода” (ІІ , 39)
“ Они подумают, что увидели ночью Солнце,
Когда увидят получеловека- Свинью,
Шум, пение, битва, сражение в воздухе увидят,
И услышат как горят дикие звери” (І, 64)
“Прошедшие бедствия уменьшают мир
Долгое время – мир по воздуху,
земле, морю и волнам.
Затем снова вспыхнут войны” (І, 63)
“Город осажден и атакован ночью,
Немногие спаслись – сражение недалеко от моря.
При возвращении сына – мать от радости в обморок.
Яд и письма, скрытые в складках” (І, 41)
“ Машина летающего огня
Придет тревожить великого осажденного вождя.
Внутри будет такое восстание,
Что расточители будут в отчаянии” (VI ,34)
“Будет выпущен на волю живой огонь,
Скрытая смерть
Внутри ужасных и страшных шаров.
Ночью флот превратит город в пыль
Город горит, его врагу повезло” (V, 100)
Ну що, впізнали? Не будемо сперечатись відносно того збуваються подібні пророцтва чи ні. Зауважимо тільки, що при бажанні на будь-якій війні можна відшукати масу епізодів передбачених Нострадамусом.
Зверніть увагу на останній з вище наведених катренів. Адже це одне з найбільш геніальних та достовірних передбачень великого провидця. Особливо, якщо катрен інтерпретувати так:
“Будет выпущен невиданный огонь
Несущий смерть.
Утром летящее судно выпустит
два шара и сожжет два
восточных города, превратив их в пыль.
на руинах останутся тени людей”.
І не біда, що для “інтерпретатора”, що день – що ніч, що флот – що літаючі кораблі, що місто – що два Східних міста. А вже те, що “врагу повезло”, то це безумовно “На руинах останутся тени людей”. Головне, що тепер і дурню зрозуміло: великий Нострадамус передбачав факт створення атомної зброї і в точності описав як хід так і наслідки атомних бомбардувань Японських міст Хіросіми і Нагасакі.
Напевно най вразливішою частиною нострадамівських “Століть” є датовані передбачення. Вся точність цих передбачень (у всякому разі 8 із 10) зводиться до того, що у відповідному катрені згадується рік події. Та не дивлячись на те, що на Землі щорічно відбуваються сотні знакових подій, не дивлячись на всі хитро-мудрі шарлатанства “інтерпретаторів”, не зважаючи на туманну невизначеність самих передбачуваних подій, фактом залишається те, що жодне, підкреслюю жодне з “точних” передбачень Нострадамуса не здійснилось.
Щоб мати уявлення про ці “точні” передбачення, розглянемо деякі з них. Благо таких передбачень лише 10 і ми дозволимо собі зупинитись на 6 з них, в тому числі на тих двох, що є найточнішими (вказано не лише рік події, а й місяць та навіть число).
“В году 1580, более или мене,
Будут ждать очень странное столетие.
В году 1703 небеса будут свидетелем
Что несколько королевств – одно к пяти, совершат перемену” (VI, 2)
Фактично ж 1580 рік не відзначився жодною визначною подією і тим більше не став початком певного “дивного століття”. Якщо ж говорити про 1703 рік, то деякі “інтерпретатори” пов’язують його з війною за іспанську корону. Однак ця війна почалась не в 1703, а в 1701 році , і її плин жoдним чином не в’яжется з тим ‘Что несколько королевств – одно к пяти, совершат перемену”.
“ Число астрологов станет очень велико,
Изгнанных, запрещенных, их книги подвергнуты цензуре.
Год 1607 со святыми ассамблеями
Таков, что никто не будет в безопасности” (VIII, 71)
Це передбачення цікаве тим, що в ньому Нострадамус пророкує серйозні негаразди своїм колегам астрологам. Дійсно, в 16-17 му століттях церква час від часу переслідувала астрологів. Однак, конкретно 1607 рік в цьому відношенні був на диво спокійним.
“На рассвете при втором крике петуха,
Люди Туниса, Фца и Бужи,
Арабами захвачен царь Марокко,
Год 1607, литургии” (VI, 54)
В дійсності ж ні в 1607, ні в інших наближених до нього роках нічого схожого на передбачене не відбулося. Однак, даний катрен цікавий тим , що певним чином відображає погляди Нострадамуса на майбутній історичний розвиток подій. А згідно з цими поглядами, в найближчому до 1555 році майбутньому, король Франції Генріх ІІ мав об’єднати Європу та завдати нищівної поразки Османській імперії. При цьому в Азії мали б виникнути дві нові імперії Арабська і Перська. Власне одну з перемог цієї так і не створеної Арабської імперії, Нострадамус призначив на 1607 рік.
Ще одне, як для Нострадамуса надточне передбачення міститься не в самих катренах, а в передмові до них. В цій передмові стверджується :
“ С этого момента что я пишу (т.е. с 1 марта 1555 года) и по истечении 177 лет 3 месяца и 11 дней, посредством эпидемий, долгого голода, войн и особенно наводнений, мир так уменьшится и так мало останется людей, что не найдут никого желающего работать на полях, которые останутся заброшенными на такой же срок, какой их прежде пахали”.
Насправді ж, 22червня 1732 року, а власне що про цей день йде мова в передбаченні , нічим особливим не виділився. Більше того, той проміжок часу, на який Нострадамус призначив війни, голод та епідемії, фактично був аномально мирним, спокійними та ситним. Адже це був той рідкісний випадок в історії, коли в проміжку між часом закінчення війни за іспанський престол (1714) та початком семирічної війни (1756) в цивілізованому світі суттєвих військових конфліктів не відбувалось. Та й стихійні лиха того періоду не вирізнялись надмірною активністю.
На завершення, варто згадати останнє з точних передбачень великого Нострадамуса. Передбачення яке стосується найулюбленішої теми астрологів всіх часів і народів, – теми кінця світу або апокаліпсису. Ця тема настільки популярна, що сьогодні пророки всіх мастей і відтінків, втративши залишки здорового глузду та відчуття міри, наперебій пророкують апокаліпсис, якщо не на кожен день, то бодай декілька разів на рік.
Ясно, що Нострадамус не міг оминути таку над популярну тему. Адже він розумів, що астролог який в своїх передбаченнях не спромігся спрогнозувати дату апокаліпсису не може розраховувати на масштабне визнання. Бо що це за провидець, який не бачить кінця світу? З іншого боку, на відміну від більшості своїх колег, Нострадамус був мудрою людиною, власне тому і став видатним. І він розумів, що напевно передбачити дату кінця світу практично не можливо. Розумів і те, що коли в назначений астрологом час, кінець світу не настає, то з цього моменту увесь попередній авторитет астролога, вся його популярність і слава автоматично множиться на нуль.
Зваживши всі “за” і “проти” Нострадамус являє світу свій знаменитий катрен Х.72 :
“Год 1999, седьмой месяц,
С неба придет великий царь Ужаса,
Чтобы возродить великого царя Анголмуас.
До и после Марс будет править удачей”.
Та навіть зробивши такий рішучий і значною мірою необачний крок. Нострадамус залишається вірним собі. По-перше, на відміну від переважної більшості своїх колег, він не став призначати кінець світу на близьке майбутнє, а відтермінував цю подію на розумно віддалену перспективу.
По-друге, на відміну від більшості інших пророків Нострадамус не став призначати кінець світу на певну круглу дату. Він розумів, що в історії буття всі ці “круглі дати” такі ж “круглі” як і всі інші. Тому Нострадамус призначив прихід “царя Жаху” не на 2000 рік, а на липень 1999 року. Це дозволяло йому з одного боку не втрачаючи своєї індивідуальності, все ж знаходитись в руслі загальноприйнятих тенденцій та уподобань. А з іншого – створити ілюзію виняткової точності даного передбачення. Точності, яка прозоро натякала на те, що відповідна дата підказана Нострадамусу не інакше як самим Всевишнім.
По-третє, і це напевно головне, Нострадамус власне і не прогнозує кінець світу. Адже все про що він говорить по суті можна звести до того, що в назначений час на мапі світу з’явиться жорстокий диктатор на кшталт Гітлера чи Сталіна. А така подія є цілком ймовірною. Особливо в тій частині Євразії, що Росією називається. І тоді “інтерпретатори” наперебій будуть наполягати на тому, що згідно з передбаченнями Нострадамуса так і мало бути. Адже сказано: “И возродится великий царь Анголмaс”, а отже “великий царь Монгол и Всeя Руси”.
Втім, навіть якщо нічого подібного не відбудеться то і в цьому випадку передбачення великого Нострадамуса все рівно справдиться. Адже сказано “До и послe Марс будет править удачей”.
Ось такий він, неперевершений майстер своєї справи, неперевершений провидець всіх часів і народів, розумний, мудрий, хитрий та лукавий Мішель Нострадамус. Людина – легенда. Людина – міф.