Карбівничий Андрій Миколайович, викладач фізики
В системі загальноосвітньої школи не було, нема і не буде більш загального, більш важливого, більш цікавого навчального предмету аніж той, який називається фізикою – наукою про Природу. Чому ж наші діти в переважній більшості не знають, не розуміють і не люблять фізику? Чому сприймають цю цікаву, захоплюючу і загалом не складну науку, як щось занудне, заумне, незрозуміле, складне і нецікаве? Як на мене, питання риторичне. Бо як можна знати, розуміти, а тим більше любити, ту жахливо-злочинну какофонію (від грец. kakos – поганий) на яку перетворили наші прикоритні академіки і підручникописці, те найвеличніше досягнення людства, яке називається Фізикою?
Як можна знати, розуміти і любити фізику, коли у відповідності з Міністерствами та Академіями затвердженими навчальними програмами, в наших загальноосвітніх школах, фізику вивчають не як цілісну систему знань, а як таку собі кашу-малашу, в яку навалили все що десь, колись від когось почули, у когось списали, комусь наснилось, а комусь привиділось. Яку тричі пересолили, тричі переперчили, тричі перегірчили і тричі переварили. Не буду аналізувати всі перли програми. Згадаю лише про той базовий, фундаментальний, фантастично цікавий і загалом не складний розділ фізики, який називається теорією відносності. Теорією, яка лежить в основі всієї системи уявлень сучасної людини про навколишній світ і вивчення якої у відповідності з наявними програмами незведено до дебільно-нікчемної згадки між параграфами «Звукові хвилі» та «Основні положення молекулярно-кінетичної теорії».
Та що там «Теорія відносності». Коли у відповідності з вітчизняними навчальними програми, в дев’ятих класах наших загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та колегіумів, замість ґрунтовного вивчення того розділу фізики який називається «Механікою» та ґрунтовного формування базових навичок розв’язування задач, а по суті навичок практичного застосування теоретичних знань, наші учні «вивчають» жахливо-нікчемну кашу розділів:
Розділ 1. Магнітне поле.
Розділ 2. Світлові явища.
Розділ 3. Механічні та електромагнітні хвилі.
Розділ 4. Фізика атома та атомного ядра. Фізичні основи атомної енергетики.
Розділ 5. Рух і взаємодія. Закони збереження.
А після цієї каші, аналогічні каші повторно «вивчають» в десятих та одинадцятих класах.
Я вже мовчу про ті підручники які написані під ці злочинно-недолугі програми. Бо та суміш беззв’язних фраз, цитат, формул, малюнків (вибачаюсь, рисунків), графіків та іншої бутафорії – це що завгодно, тільки не засіб навчання. Мовчу і про відсутність бодай якоїсь системності в формулюваннях фізичних термінів, законів, фізичних величин, тощо. Не згадую і про ту злощасну силу інерції, без розуміння суті якої практично не можливо притомним чином пояснити переважну більшість тих подій які відбуваються у Всесвіті, і про факт існування якої нашим прикоритним підручникописцям напевно невідомо.
Втім, про ці та їм подібні проблеми, вже сказано та й пересказано (читайте на fizika.dp.ua «Фізика – як віддзеркалення …», «Про шляхи вдосконалення …», «Сила інерції, як …», «Про масу …»). От тільки віз і нині там.
А що ж з тією якісною освітою про яку так показушно піклуються наші політикани та чинуші всіх рангів і мастей? Та кому вона потрібна та якісна освіта!? Сподіваюсь, комусь потрібна. Власне для них і підготував системний підручник з фізики-астрономії для 7, 8, 9, 10, 11 класів.
Звичайно, в реальності цей підручник міг би бути на порядок кращим. Бо сайт аматора, то не місце для друку підручників з фізики. Бо подібні підручники потребують належного системного оформлення, належної системи малюнків, графіків, таблиць, належного редагування, тощо. Напевно в цьому підручнику віднайдуться недоліки, огріхи, недоречності. Однак в ньому є головне – цілісність та системність знань.
На жаль, ні в Міністерстві освіти, ні в інституті інноваційних технологій і змісту освіти, ні в Інституті педагогіки НАПН, ні в самій НАПН України, не знайшлось жодної небайдужої та фахової людини, яка б дійсно переймалась проблемами освіти загалом і фізики зокрема. Тому на всі звернення до цих поважних інституцій, отримував лише нікчемні відписки байдужих та зазвичай шкурно зацікавлених чинуш.