Як ми з корупцією боролись.
Безумовно, найбільш популярною медійно-політичною темою останніх років, є боротьба з корупцією. І яких тільки органів та підорганів цієї боротьби ми не вигадали. Не вистачає хіба що, відповідно масштабного міністерства боротьби з корупцією та хабарництвом. А отже, відповідного куруючого віце-прем’єр-міністра, відповідного міністра, відповідних замміністрів та зам-замміністрів, керівників, замкерівників та зам-замкерівників департаментів і піддепартаментів, відділів та підвідділів, груп та підгруп, служб безпеки та охорони, речників та підречників, писарчуків та підписарчуків, програмістів та системних операторів, секретарів та секретарок, посильних та розсильних, водіїв та слюсарів, завгоспів та завгарів, кладовщиків та покоївок, швейцарів та вахтерів, прибиральниць та кочегарів, садівників та дезайнерів, поварів та офіціантів, коханок та коханців, стрепризерів та стрептизерок, пардон – позаштатних звичайно… А що, не погана ідея.
Втім, сьогодні ця ідея, кажись не на часі, – “народ не поймёт”. А от що народ дійсно поймёт, так це факт того, що з корупцією та хабарництвом потрібно боротися так би мовити комплексно, а отже не лише батогом, а й цукеркою, ну в сенсі – “кнутом и пряником”. А раз так, вирішили наші младо та старо анти корупціонери, то давайте хабарників і корупціонерів зарплатами будемо стимулювати.
А й то правда. Як же йому, бідному судді, та й на тридцять тисяч гривень прожити? Як же йому голодному та холодному, за таку жебрацьку зарплату та й хабарів не брати, та й по закону судити?
Сказано – зроблено. І от вже з телеекранів, радіоприймачів та шпальт газет, голомозі і кучеряві, яйцеголові і кругломорді, розумні і дурнуваті, провладні та опозиційні швондєр-експерти, на всі лади пояснюють тупуватому електорату, що не може суддя менш ніж за 12 тисяч долярів, а краще євро, судити по закону. Ну не може директор державного підприємства, менш ніж за 500 тисяч гривень (на місяць звичайно), та й не розкрадати це підприємство. Не може державний чиновник, менш ніж за 300 тисяч гривень, та й не брати хабарі. Не може антикорупціонер, боротися з корупціонером менш ніж за 350 тисяч. А раз так, то давайте цим незамінним проффесіоналам та й назначимо відповідні зарплати. А для вірності, давайте ці зарплати, через супер прозору систему бонусів, премій, доплат та переплат, подвоїмо, а краще – потроїмо. Ну а там, командировочні, оздоровчі, підйомні, зайомні, проїздні, прольотні, готельні та масажні, – це само собою. Ясна річ, само собою, і такі приємні дрібнички як безкоштовні квартири для поважних осіб, їх дітей, тещ та коханок, персональні водії, персональні пенсії, персональні місця на цвинтарі, тощо.
Люди добрі! Громадяни! Патріоти! А-го-в-в-в!!! То це за ради цього ми на майдани виходили? То це за ради такої справедливості, на барикадах Революції Гідності гинули кращі сини української нації? То це за ради цих пузатих нікчем та дармоїдів, воїни-патріоти захищають нашу землю та кожного з нас від навали дикунської орди?
Знаєте, не вистачає слів та емоцій, щоб бодай якось прокоментувати нахабство та цинізм нашої влади… Давайте будемо платити судді 300 тисяч гривень, бо він по закону судити не буде. Давайте чиновнику назначимо платню в 200 тисяч – бо він хабарі буде брати. Давайте службовцю державного банку, покладемо оклад в мільйон – бо інакше, він красти буде… Це ж в якій нормальній, ба навіть напів-нормальній країні, таке можливе?
Та й що це, за аргументація така? Що це за стимулювання таке? І до чого тут боротьба з корупцією? Бо якщо державний службовець (як би його не називали чиновником, прокурором, митником, податківцем, міліціонером, поліцейським, суддею, депутатом, банкіром чи директором державного підприємства), бере хабарі, краде та порушує закон, то за всіма писаними та неписаними законами, він є кримінальним злочинцем. І як цей злочинець, він має нести кримінальну відповідальність. При цьому, по відношенню до тих істот, яким держава, а фактично кожен з нас, платить гроші, саме за те щоб вони стояли на сторожі законності в цій державі, кримінальна відповідальність має бути в рази і в десятки разів більш жорсткою та більш невідворотною, ані ж по відношенню до пересічних громадян. Докази ж злочинної діяльності теперішніх та бувших чинуш всіх рангів та мастей є настільки очевидними, що потрібно бути над професійним прокурором, над професійним слідчим та супер професійним агентом національної безпеки, щоб не помічати цих рухомих та нерухомих “вєщдоков”. Втім, про що це я: про чесних та професійних правоохоронців? Анекдот якийсь.
Та що нам, розумним та хитрим, до загально людського досвіду боротьби з корупцією. У нас бо ж свій, особливий шлях. У нас бо ж свої, особливі, лагідні, гуманістичні методи боротьби з цим загальносвітовим та всім суспільствам притаманним захворюванням. А то відразу ж, кримінальна відповідальність, злочинці, тюрма, конфіскація майна. А може людина просто помиляться. А ми їй зробимо зауваження, то вона більше й не буде. А якщо буде, то ми зробимо попередження. А якщо й попередження не поможе, то тоді зробимо попередження з занесенням в особову справу. Ну а якщо і це не допоможе, ну тоді вже дійсно, покараємо на всю котушку – відправимо на заслужену, почесну та персональну пенсію. У-х-х-х.
Ну а для того щоб суддя, бодай іноді по закону судив, то давайте йому та й покладемо оклад в 300 тисяч гривень на місяць. Ну, плюс там преміальні, заохочувальні, квартирні, позаурочні, оздоровчі і далі за списком. В Америці ж, Голова Верховного суду заробляє аж 21508$ на місяць. А чим ми гірші? Що правда Верховний суддя США, як і будь який інший державний службовець, не отримує квартирних, преміальних, оздоровчих, позаурочних та жодних інших бонусних доплат. Та й 21508$, це так би мовити “грязними”. А “на руки” виходить не більше 15000$. Втім, в перекладі на наші гроші, виходить аж цілих 390 тисяч гривень.
А що, вельмишановні, вінценосні, ангелокрилі, непідкупні та супер професійні панове українські судді. Одягайте мантії, вішайте на пуза медальки, та й гайда в Америку. А там, ставайте Верховним суддею (шкода лише, що такий суддя лише один, у нас бо – аж цілих 48), та й отримуйте свої омріяні 15000$ на місяць. Що, кажете, не приймають? Що, тільки на посаду молодшого підмітайла на заміській помийці? Та й то, з випробувальним терміном? Ото ж.
Знаєте, от я розумію, толковий інженер, толковий програміст, толковий вчений, толковий кухар, муляр чи столяр, буде затребуваним спеціалістом і в Україні, і в Польщі, і в Німеччині, і в Австралії, і в Сполучених Штатах Америки. А от, наш чиновник, наш суддя, податківець, прокурор, депутат – де і кому, крім цієї нещасної, понівеченої країни, бодай на копійку потрібен? І з якого ж це переляку, ми маємо платити цим нікчемам та демагогам, шалені гроші? І за що? За те щоб вони не крали? За те щоб вони не дерли з нас хабарі? За те, щоб вони бодай іноді судили по закону, а не як їм заманеться? А може за те, що вони довели цю квітучу та потенційно могутню країну до краю прірви, за якою новий виток дикунського іга? А може за те, що під час війни вибухають безхозні, стратегічно важливі склади боєприпасів, перетворюючи на прах незліченні мільярди доларів, та руйнуючи життя тисяч людей? А може за те, що в цій державі нема елементарного порядку, елементарної відповідальності, елементарної законності???
Не знаю як вам, а як на мене, вже давно потрібно було б поставити цю знахабнілу ораву нікчем та дармоїдів на їх законне місце. Втім, для цього, нам би народом стати. А з цим в Україні великі проблеми. (Читайте: “Як ми державу на брехні будували”). Бо де два українці – там три гетьмани. На жаль.
5 жовтня 2017.